Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
Лист XLIII
1. Луцілій подався з Риму як намісник у Сіцілію, що була римською провінцією.
Лист XLIV
1. Перші чотирнадцять рядів у римському театрі займали глядачі лише з вершницького стану.
2. Подібні думки знаходимо у діалозі «Теетет» (174 є-175 а).
3. На стінах атрію (від ater - чорний, закопчений), головного приміщення римського будинку, в нішах містились воскові маски (зображення) предків; «закопчені», бо первісно у стелі атрію був отвір для диму.
Лист XLV
1. Пор. у Горація (Послання, І, 1, 14), який теж обстоює право на власну думку: «...не складав я присяги нікому».
2. Йдеться про відомий софізм: «Чого ти не втратив, те маєш; ти не втратив рогів, отже, ти маєш роги».
3. Другий, не менш відомий софізм, складений у вигляді питання: «Коли я брешу і кажу, що брешу, то чи я тоді брешу, чи кажу правду?»
Лист XLVII
1. Римляни не сідали до обіду за стіл, а прилягали на ложах.
2. Калліст - вільновідпущеник Калігули, учасник змови проти нього, впливова особа при Клавдії (див.: Таціт, «Аннали», XI, 29, 38; XII, 1, 2).
3. У перший десяток потрапляли найдешевші раби.
4. Йдеться, очевидно, про Вара, що в 9 р. н. є. був розгромлений германцями у Тевтобурзькому лісі, а не про Марія; таку поправку
латинських рукописів (Variana clade, тобто «коли був розгромлений Вар», замість Mariana clade) запропонував Юст Ліпсій.
5. Гекуба - дружина троянського володаря Пріама. Після падіння Трої та загибелі всіх своїх дітей вона потрапила у рабство до ахейців. Крез (VI ст. до н. є.) - казково багатий володар Лідії, полоняник перського царя Кіра, який підкорив Лідію. За поданою Геродотом легендою, грецький мудрець Солон попередив Креза, що нікому не варто вважати себе найщасливішим до закінчення життя. Мати Дарія III, останнього царя з династії Ахемевідів, стала полонянкою Александра Македонського, коли той завдав Дарієві поразку (331 до н. є.). Платон, перебуваючи в Сіцілії, за намір реалізувати там свою модель справедливої держави був проданий у рабство тогочасним тираном Сіракуз Діонісієм І. Морські розбійники, захопивши Діогена, продали його корінфському багачеві Ксеніаду; той, подарувавши філософові свободу, довірив йому виховання своїх дітей.
6. Курія - первісно громада римського патриціату, місце куріальних зборів (коміцій); тут - місце засідання римського сенату.
7. Консуляр - колишній консул.
Лист XLVIII
1. Пор. прислів'я: Barba non facit philosophum - «Борода ще не робить з тебе філософа».
2. Тобто для спритних правників, які за платню придумували для позваних на суд різні «викрути» (exceptiones); вони сиділи біля дошки, на якій записували розпорядження вищих урядників - преторів.
3. Вергілій. «Енеїда», IX, 641.
Лист XLIX
1. Звідки, очевидно, родом був Луцілій.
2. Сенека снує свої міркування, орієнтуючись, мабуть, на водяний годинник: перехід, або прохід (transitus) - це та горловинка, крізь яку крапля по краплі, начебто неквапливо (lenis), протискається вода (малий відтинок часу - оманливе теперішнє), щоб потрапити у збірник - нижню ампулу (минувшість, яку можемо окинути зором усю нараз, оцінивши стрімливість часу). Для увиразнення цієї думки в оригіналі застосовано антитезу: praecipitis fugae - transitus lenis - «стрімливої втечі повільний перехід». В інших перекладах, зокрема, С. А. Ошерова (М., «Наука», 1977) це місце трактується по-іншому: «Взгляд, прикованньїй к настоящему, время обмавьівает, ускользая при своей бьістроте легко и плавно».
3. Пор. лист І, 4.
4. У творах Ціцерона, які збереглися, цього твердження немає.
5. Тобто тих, хто зайнятий мистецтвом розмірковування.
6. Вергілій. «Енеїда», VIII, 385-386.
7. Евріпід. «Фінікіянки», 469.
Лист L
1. В оригіналі - «формувати» (formare) - найчастіше вживане у Сенеки дієслово, що стосується морального вдосконалення людини. Важливо пам'ятати, що латинське forma включає в собі й поняття краси: formosus - гарний, прекрасний.
2. Звідси традиційна метафора: пороки - бур'ян, який треба викорінювати, випалювати (пор. у Горація: Сатири, І, 3, 34-37):
...приглянься-но ближче до себе
Оком хазяйським: ану, яка хиба й в тобі проростає... Від бур'яну лиш вогнем очищають занедбане поле.
Лист LI
1. Мессала, Марк Валерій Корвін (64 до н. є.- 8 н. є.) - покровитель мистецтв, учений і поет, прихильник Августа. Вальгій Руф, сучасник Мессали,- політичний діяч, учений і поет (належав до гуртка Мецената).
2. Байї - відоме гарячими джерелами місто в Кампанії (Італія) біля мальовничої Неаполітанської затоки, улюблене місце відпочинку заможних римлян.
3. Каноп - славне розкішним життям місто на побережжі Єгипту у гирлі Нілу, неподалік від Александрії.
4. Після перемоги над римлянами в битві коло Канн (216 до н. є.) Ганнібал розмістив свої війська на зимовий відпочинок у Кампанії, що послабило їхній гарт, який вони виявили при здійсненні нечуваного до того часу переходу з Піренейського півострова в Італію через Альпи (218 до н. є.).
5. Літерн - прибережне місто в Кампанії. Туди після безпідставного звинувачення народними трибунами добровільно подався на вигнання Сціпіон Африканський Старший, переможець Ганнібала У Другій Пунічній війні (див. лист LXXXVI).
6. Слово pheletes, що у єгиптян означало «злодій», «розбійник», вимовляється так само, як і philetes - «той, хто кохає», «коханець».
Лист LVIII
1. Партенопея - давня назва Неаполя; Несіда - острівець між Путеолами і Неаполем.
2. Вергілій. «Енеїда, VI, З і III, 277. Лист LV
1. Асіній Галл - політичний діяч, консул 8 р. до н. є., оратор. Одружився з Віпсанією, першою дружиною Тіберія, що стало причиною його ув'язнення. Помер голодною смертю у 33 р. н. є.
2. Сеян, Луцій Елій - найвпливовіший за часів Тіберія префект преторіанської гвардії. Користуючись повним довір'ям імператора, виношуючи честолюбні заміри, він спричинився до безлічі жертв, зокрема, отруїв сина Тіберія - Друза. Після викриття змови Сеяна було страчено.
3. Фавон - теплий західний вітер.
Лист LVI
1. Крісп - приятель Сенеки. Будучи на вигнанні, письменник присвятив йому одну із своїх епіграм.
2. Йдеться про подібний до «мети» (тобто конічної форми стовпа, що його на поворотах об'їжджали колісниці в цирку) фонтан у Римі.
3. Віршований рядок із не збереженої поеми «Аргонавтика» Варрона Атацинського (І ст. до н. є.).
4. Сенека торкається започаткованої ще Есхілом («Семеро проти Фів», 570) однієї з