Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
5. Згідно з уявленнями стоїків, світ періодично гине у вогні; після «перерви» - знову йде тією ж колією.
6. Деметрій (337-283 до н. є.) - один з найвідоміших елліністичних полководців, що прославився, зокрема, вмінням брати в облогу й здобувати міста за допомогою муроломних машин.
7. Вірні Публілія Сіра (див. прим. 2 до листа VIII).
8. Пор. у Горація (Сатири, І, 1-3):
В чім, Меценате, тут річ, поясни, що немає такого, Хто б своїй долі радів...
Лист X
1. Кратет із Фів (IV-III ст. до н. є.) - філософ-кінік, най-відоміший з-поміж учнів Діогена.
2. Атенодор (І ст. до н. є.) - філософ-стоїк із Тарсу (Мала Азія), охоронець Пергамської бібліотеки. На прохання свого учня, Катона Утіцького, переїхав до Риму.
Лист XI
1. Сулла (138-78 до н. є.) - римський полководець і державний діяч, диктатор; знаний з особливої жорстокості до своїх ворогів.
Лист XII
1. Геній - у римлян бог-опікун, що народжується і помирає разом з людиною, визначає її долю і характер.
2. Пакувій - намісник провінції Сірії під час правління Ті-берія.
3. Він прожив своє (грецьк.).
4. Вергілій. «Енеїда», IV, 653.
5. Пор. у Горація (Оди, IV, 7):
Хтозна, чи зволять боги до годин, що майнули, додати Частку й наступного дня?
Лист XIII
1. Пор. прислів'я: «У страху - великі очі». Сенека не раз повернеться до аналізу почуття страху (наприклад, LVII, 6).
2. Цикута - отрута із соку однойменної рослини (болиголов).
Лист XIV
1. .3 цих жахливих «винаходів жорстокості» Середньовіччя перейняло, зокрема, спосіб спалювання людей, одягнених у просяклий живицею плащ із каптуром. Опис такої страти, що відбулась у Львові на початку XVI ст., подають львівські хроністи В. Зимо-рович (XVII ст.) та Д. Зубрицький (поч. XIX ст.).
2. Луцілій за часів Нерона був намісником того краю.
3. Сіцілійське море - частина Середземного моря при східному узбережжі Сіцілії. Харібда, за легендою, перебувала в печері біля протоки між Італією та Сіцілією.
4. Пор. у Ювенала (Сатири, X, 22):
Хто без гроша рушив в путь, той співатиме й при розбишаці.
5. Тобто Цезаря і Помпея на початку громадянської війни (49 до н. є.).
6. Йдеться про розподіл земель - аграрний закон, що його Цезар як консул провів у 59 р. Прийняттю цього законопроекту всіляко намагався перешкодити Катон, якого силоміць вивели з сенату (див. у Плутарха: Катон, XXXIII).
Лист XV
1. Тобто між змаганнями (атлети намащувались олією) та пи-ятикою.
2. Салії (від слова salire - «стрибати») - колегія жерців Марса, покровителя римлян. Щорічно у березні вони вшановували цього бога гучним святом, виконуючи босоніж старовинні танці на його честь.
3. Сукновали (валії), щоб випрати вовняний одяг, намочували його у бочці, а потім, стрибаючи, били по ньому ногами.
4. Очевидно, маються на увазі персонажі з мімічних сцен.
5. Пор. у Горація (Сатири, І, 1, 114-116):
Так, коли в дзвоні копит, вириваючись із загороди, Мчать колісниці стрімкі, лиш переднього бачить погонич, Тільки його переслідує він, зневажаючи задніх.
Лист XVI
1. В оригіналі fatum (від fari - говорити, ректи); калька в російській «рок». Згідно із стоїчною доктриною світом керує приречення і божество; згідно з епікурейською - випадок (casus).
Лист XVII
1. Ці слова походять, очевидно, з якогось не збереженого твору Ціцерона.
2. Сенека натякає на свій поміркований спосіб життя, що його він провадив попри величезне своє багатство.
Лист XVIII
1. Сатурналії - римське свято на честь Сатурна (починалося 17 грудня і тривало п'ять днів), під час якого дозволялись усілякі вільності, всі вважались рівними на згадку про «золотий вік» на землі.
2. Під час сатурналій звичну тогу змінювали на м'який шовковий одяг, на голову напинали повстяну гостроверху шапку, яку носили вільновідпущеники.
3. Тімон - атенянин часів Пелопоннеської війни; його відлюдкуватість увійшла в прислів'я.
4. Ас - найдрібніпіа римська монета («мідяк»).
5. Тобто як воїни або гладіатори.
6. Харін - архонт (307-308 до н. є.).
7. Вергілій. «Енеїда», VIII, 364-365.
Лист XIX
1. Меценат (70-8 до н. є.) - ДРУГ і дорадник Августа, покровитель гуртка поетів (звідси й загальне значення слова «меценат»), що його очолювали Вергілій, Горацій, Проперцій. Як приватна особа дозволяв собі різні вільності (зокрема, недбалість в одязі); дивував також нетрадиційністю власних поетичних спроб. Виснажений постійною зайнятістю у політичних справах, страждав безсонням та страхом смерті.
2. Номенклатор («той, хто викрикує ім'я») - слуга, котрий підказував своєму господареві, кандидатові на державну посаду, імена виборців, коли той обходив їх, прохаючи підтримки.
Лист XX
1. Сенека знову намагається погодити своє захоплення вбогістю з багатствами, якими він володіє.
Лист XXI
1. Ідоменей з малоазійського міста Лампсака, учень і приятель Епікура, автор незбереженого твору про учнів Сократа.
2. Агріппа (62-12 до н. є.) - близький довірений і найкращий полководець Августа.
3. Вергілій. «Енеїда», IX, 446-449. Йдеться про двох троянських героїв - вірних друзів Ніса й Евріала. Капітолій - головний
із семи римських пагорбів, осередок релігійного життя; «римлян отець» - Август, який виводив свій рід від Енея. 4. Пітокл - улюблений учень Епікура.
Лист XXII
1. Очевидно, ремінісценція знаменитого вислову Гіппократа: «Життя коротке, шлях мистецтва - довгий... догідна мить - швидкоплинна (kairos oxys - occasio properana). Проза Сенеки рясніє асоціаціями медичного характеру.
2. Лектика - ноші, паланкін.
3. Роздуми Сенеки про час та життя часто пов'язані з конкретною реалією - водяним годинником (клепсидрою); пор. далі лист XXIV, 20; див. також прим. 2 до листа XLIX.
Лист XXIII
1. Сенека акцентує на тому, що шлях до справжньої радості (gaudium), джерело якої в самій людині, а не поза нею, нелегкий. Сковорода в цьому ж дусі мовить про «веселіє серця». Мотив радості, але вже в іншому, розважальному, ключі, підхопили ваганти у знаменитій пісні Gaudeamus -- «Радіймо!».
Лист XXIV
1. Підтримувані історичними прикладами заклики до здорового глузду - основний спосіб переконання, що ним послуговується Сенека.
2. Публій Рутілій Руф (близько 158-74 до н. є.) -