Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
Бувай здоров!
ПРИМІТКИ
Даний переклад - це перша повна українська інтерпретація «Моральних листів до Луцілія» Луція Аннея Сенеки. Переклад зроблено за виданням: L. Annaei Senecae Ad Lucilium epistularum moralium quae aupersunt iterum edidit O. Hense. Lipsiae, Teubneri, 1914. До уваги бралися також інші видання творів Сенеки.
Історичні постаті, що про них ішлося в передмові, у примітках не коментуються.
Тут і далі цитати подаються в інтерпретації перекладача «Моральних листів до Луцілія».
Лист І
1. В оригіналі collige: Сенека - один із перших «колекціонерів» часу - сповнених почуття й думки відтинків життя (пор. Горацієве Carpe dieml - «Лови день!»).
2. Подібну думку знаходимо у поемі Гесіода «Роботи й дні», 369: «Безглузда ощадливість, що при самому дні»*
Лист II
1. В оригіналі ingenium - сукупність уроджених внутрішніх рис людини (хист, розум, вдача, талант тощо); буквальний відповідник (калька) в нашій мові - «врода» стосується лише зовнішніх, фізичних рис людини.
2. Сенека не раз виправдовує еклектизм своїх філософських поглядів; військова метафорика тут - уже традиційна (пор. у Горація: «перебіжчиком, голяк, пориваюсь у табір невибагливих» - Оди, III, 23).
Лист III
1. Тобто в розумінні, яке притаманне істинній природі даного поняття, а не опінії (оріпіо), тобто загальній думці про нього; Сенека чітко диференціює два названі погляди на речі: проникливий філософський - і поверховий, хибний, прийнятий загалом.
2. В оригіналі vir bonus - ідеал людини й громадянина, що пов'язується із властивими староримській республіці «звичаями предків». Передається (у французьких, російських перекладах) як «людина добра»; у нашому перекладі переважно - «доброчесна людина».
3. Теофраст (372-288 до н. є.) - грецький філософ із Ересу, що на Лесбосі, учень і приятель Арістотеля. Збереглись його «Характери» - твір, особливо популярний у добу Просвітництва.
4. Помпоній (І ст. до н. є.) - очевидно, автор трагедій, а також народних комедій масок - ателлан.
Лист IV
1. Душа (mens, animus, pectus та ін.) тут традиційно уявляється як посуд, який може бути або забруднений хибними поглядами, або очищений - істинними. Пор. у Лукреція (VI, 24): «...душу людську правдомовним ученням очистив» (мова про Епікура - А. С).
2. Претекста - тога з пурпуровою облямівкою, яку носили хлопчики до зрілого віку. Після врочистого перевдягання у чоловічу тогу, без облямівки, «іменинника» вели на форум, потім - на Капітолій, де після відповідного запису він ставав повноправним громадянином.
3. Сенека суперечить тут іншому своєму поглядові - коли намагається «призвичаїти» людину до смерті: cotidie morimur (XXIV, 20) - «умираємо щодня».
4. Тобто років: у римлян кожен рік носив ім'я консула, який тоді обирався.
5. Переможений Цезарем при Фарсалі (48 p.), Помпей (106-47 до н. є.) утік до Єгипту, де був убитий з намови євнуха Потіна; Марк Ліціній Красс (115-53 до н. є.), зазнавши поразки у битві з парфянами коло Карр (53 p.), був ними підступно вбитий.
6. Гай Цезар Калігула (37-41 pp.) стратив свого зятя Емілія Лепіда, що був звинувачений у змові, але й сам упав від руки змовника - трибуна преторіанських військ Кассія Хереї.
7. Тобто з творів Епікура. У 306 р. до н. є. Епікур, приїхавши до Атен, купив сад, де й заснував свою школу - «Сад Епікура».
8. Йдеться про поширений у Римі звичай ранкових вітань (salutationes) - офіційних візитів з метою засвідчення пошани клієнтів своєму патронові.
Лист V
1. Гекатон з Родосу (І ст. до н. є.) - філософ-стоїк, учень Панеція, автор збереженого у фрагментах твору «Про обов'язки».
2. Пор. у Вергіліевій «Енеїді» (І, 18): «Вагаючись між надією та страхом»; також далі у Сенеки (ХПІ, 12): «... вибий пороком порок: надією вгамуй страх».
Лист VI
1. Пор. у Горація («Про поетичне мистецтво», 180-181): Те, що сприймається вухом, повільніше й слабше хвилює, Ніж очевидне, побачене...
2. Метродор з Атен, Гермарх із Мітілени на острові Лесбос, Полієн з Лампсака (Мала Азія) - учні Епікура.
Лист VII
1. На відміну від ранкового видовища (боротьба із звірами), під час обіднього - змагалися гладіатори; серед них були «улюблені», тобто найзнаменитіші пари, що вступали у поєдинок на вимогу глядачів. Під час перерви часом ставились міми - короткі сценки з життя.
2. Гай Лелій - державний діяч, консул 140 р. до н. є.; за свої філософські заняття прозваний Мудрим.
3. Демокріт (460-370 pp. до н. є.) - засновник атомістичного вчення; вважав, що пізнання добра веде людину до задоволення і радості, тому його називали «філософом, який сміється», на відміну від Геракліта, «філософа, який плаче». Гераклітові приписується (Сіммах, «Листи», IX, 105) наступна в цьому абзаці цитата.
Лист VIII
1. Тогата - комедія, що черпала сюжети з римського середовища; актори виступали тут у тогах, що були одягом римських громадян.
2. Публілій Сір (І ст. до н. є.) -- родом із Сірії (звідси й прізвище), автор мімів; збереглися складені пізніше (І ст. н. є.) «Сентенції» - найпопулярніші висловлювання з його мімів.
3. Котурн - високе взуття трагічних акторів, на відміну від «сокків», низького взуття комедійних акторів та сандалів («підошов»), у яких виступали мімічні актори.
Лист IX
1. Стільпон із Мегари (IV ст. до н. є.) - один із видатних представників моральної філософії; серед його учнів був і Зенон.
2. Тут, як і в інших місцях, Сенека говорить від імені стоїків («ми», «наш мудрець» тощо); ті, від кого Сенека в даному випадку відмежовується,- кініки.
3. Повертаючись до теми дружби, Сенека орієнтується на Ев-ріпіда (дружба Ореста з Піладом) і акцентує думку про альтруїзм - безкорисливість у товаришуванні.
4. Пор. в Овідія («Скорботні елегії», І, б - 6):
Поки у щасті живеш, поти й друзів
