Моральні листи до Луцілія - Луцій Анней Сенека
Бувай здоров!
ЛИСТ СХVII
Сенека вітає свого Луцілія!
Чимало мені приточиш клопотів і мимоволі втягнеш у нудну й прикру суперечку, надсилаючи такі питаннячка, в яких я не можу ні розійтися з нашими, не порушивши миру з ними, ані погодитись,- не порушивши миру з власним сумлінням. Запитуєш, чи правдою є те, що твердять стоїки: мудрість, мовляв, це благо, а от «бути мудрим» - це вже не благо. Спочатку викладу погляд стоїків, а потім зважусь і на свою думку.
Наші вважають, що всяке благо - тілесне, адже воно діє, а все, що діє,- тіло. Всяке благо приносить користь. А щоб приносити користь, потрібно діяти. Якщо благо виконує дію, значить, воно тілесне. Вони твердять, що мудрість - благо, отже, її також мусять назвати тілесною. А от «бути мудрим» - це, на їхній погляд, щось цілком інше: воно безтілесне і лиш додається до мудрості, отже, і не діє, і не приносить користі.- «То як це? Хіба не твердимо, що бути мудрим - це благо?» - Твердимо, але відносячи до того, що й визначає, чи людина мудра,- тобто до самої мудрості.
А тепер послухай, що на те відповідають інші, перше ніж почну відходити, щоб зайняти своє становище.- «Якщо так міркувати, то й жити блаженно - не благо».- Хоч-не-хоч треба погодитися, що блаженне життя - благо, а жити блаженно - не благо. А ще нашим заперечують у такий спосіб: «Ви хочете бути мудрими. Отже, бути мудрим - щось таке, чого необхідно жадати. А чого необхідно жадати, те мусить бути благом». Тут нашим доводиться викручувати слова: до виразу «необхідно жадати» (ехреіешішп) додають ще один склад, на що наша мова не дозволяє. І все-таки, якщо не заперечиш, я додам. «Те, чого необхідно жадати,- благо; а те, що може бути жаданим (ехреііЬііе) - щось побічне: воно стає нашим надбанням уже після того, коли ми осягнули благо».
Я іншої думки: вважаю, що наші вдаються до такого викруту через те, що зв'язали себе попереднім твердженням і від тієї засади їм уже годі відступити. Для нас, звичайно, багато важить усталена думка загалу; якщо так видається всім, то це приймаємо за доказ істини. Приміром, існування богів доводимо ще й тим, що уявлення про них закладене в усіх людей: нема такого народу, який опинився б аж так далеко поза межами будь-яких законів та звичаїв, що не вірив би в тих чи інших богів. А коли розмірковуємо про безсмертність душі, то немаловажною для нас є одностайність людей, які або жахаються тих, хто в підземному світі, або шанують їх. Тож і я послужуся переконанням, якого тримаються всі назагал: не знайдеш людини, яка б не визнала, що благом є і мудрість, і «бути мудрим». Але я не братиму прикладу з переможених - не звертатимусь по остаточне рішення до юрби: пущу в хід власну зброю.
Коли щось додається до чогось, то де воно може бути: поза тим, до чого додається, чи в тому, до чого додається? Якщо в тому, до чого додається, то воно в такій же мірі тіло, як і те, до чого додається. Але ніщо не може бути доданим до чогось, не торкнувшись того, до чого додається. А що торкається, те мусить бути тілом. І далі: якщо воно зовні, то, значить, віддалилося від того, до чого було додане. Що віддаляється, те наділене рухом. Що наділене рухом, те - тілесне. Сподіваєшся, що я скажу: біг і бігти - одне й те ж саме, як, приміром, спека і пекти, світло і світити. Ні, я визнаю, що то різні речі, але - не різнорідні. Якщо здоров'я не є ні благом, ані злом, то й «бути здоровим» - так само. Якщо справедливість - благо, то «бути справедливим» - теж благо. Якщо ганьба - зло, то «бути в ганьбі» - теж зло; далебі, точнісінько так, як із недобачанням: якщо воно - зло, то й «недобачати» - так само. Одне, зверни увагу, не може обійтись без другого. Хто розуміє, той розумний. Яким є одне, таким і друге, і це настільки далеке від сумніву, що і те, й друге люди назагал мають за одне й те ж саме. Але краще поміркуймо ось над чим. Якщо все є або зло, або благо, або ж ні зло, ні благо, тобто належить до речей безсторонніх, то до чого зарахувати оте «бути мудрим»? Заперечують, що то благо, але й злом його ніяк не назвеш. Виходить, що є чимось середнім. Але ж середнім, або безстороннім називаємо те, що може випасти на долю і поганої, і порядної людини: приміром, гроші, врода, знатність. А от бути розумним може тільки доброчесний чоловік. Звідси висновуємо, що «бути розумним» не належить до чогось безстороннього. Але й злом не буває те, що не може випасти на долю когось злого. Отже, бути мудрим - благо. Те, що лишень у доброчесного,-- благо. Бути мудрим - це надбання лише доброчесної людини; значить, воно благо.- «Так, але ж це тільки додаток до мудрості».- Чи те, що називаєш «бути мудрим», саме творить мудрість, чи виникає з тієї мудрості? Так чи інакше - воно тілесне. Адже тілом є і творене, й те, що творить. А раз «бути мудрим» - тілесне, то воно тим самим - благо, бо якраз тілесності йому бракувало, щоб бути благом.
Перипатетики вважають, що «бути мудрим» і «мудрість» - це те ж саме, оскільки перше неодмінно включає в собі друге і навпаки. Хіба назвеш мудрим того, хто не володіє мудрістю? А хіба заперечиш, що мудрий володіє мудрістю?
