Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

56. З огляду на ці обставини, Суд змушений зробити висновок, що грецьке законодавство не передбачає надання правової допомоги таким особам, як заявник, у зв’язку з поданням апеляцій з питань права. Отже, у цій справі не має значення те, що клопотання заявника про надання юридичної допомоги було прийняте після закінчення строку для оскарження: задовольнити його й так не вдалося б...

57. ... порушено пункт 1 у поєднанні з підпунктом (с) пункту 3 статті 6 Конвенції.

«Чекалла проти Португалії» (Czekalla v Portugal), 38830/97, 10 жовтня 2002 року.

68. ... вирішальним питанням є недотримання офіційно призначеним захисником простого й суто формального правила при оскарженні вироку з питань права у Верховному суді. На думку Суду, це було «очевидним недоглядом», який вимагав від відповідних органів вжиття позитивних заходів. Верховний суд міг, наприклад, замість того, щоб визнати скаргу неприйнятною, звернутися до офіційно призначеного захисника із пропозицією доповнити її або виправити.

70. Суд ... не вбачає, як незалежність адвокатської професії могла зазнати впливу через просте проханням суду виправити формальну помилку. Крім того, Суд вважає, що заявляти апріорі, що така ситуація неминуче порушила принцип рівності сторін, не можна: скоріше це було б виявом повноважень судді з ведення судочинства, реалізованих з метою належного відправлення правосуддя. ... Видається, що в умовах, які нині склалися в Португалії, рішення, подібне до ухваленого Верховним судом 10 липня 1996 року, з огляду на недавнє рішення Конституційного суду, було б неможливим.

71. Отже, обставини справи накладали на відповідний суд позитивне зобов’язання забезпечити практичне й ефективне здійснення права заявника на належну судову процедуру. А оскільки цього не зроблено, Суд може лише констатувати недотримання вимог пунктів 1 і 3(с) статті 6 Конвенції в поєднанні. Отже, ці положення порушено.

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02,18 жовтня 2006 року.

97. Заявник у цій справі жодного разу не попереджав владу про якісь труднощі, що виникали при підготуванні його захисту. Крім того, на думку Суду, недоліки в роботі заявникового адвоката не були очевидними. Національні органи влади, отже, не зобов’язані були втручатися й вживати заходів, щоб гарантувати, що обвинуваченого належним чином представляють і захищають...

98. Суд до того ж зазначає, що Римський апеляційний суд, по суті, витлумачив заявникову бездіяльність у поданні клопотання про його транспортування в зал засідань як недвозначну, хоч і неявну, відмову з його боку від права на участь у апеляційному розгляді ... З огляду на конкретні обставини цієї справи, Суд вважає, що цей висновок був обґрунтованим і неупередженим.

«Булут проти Австрії» (Bulut v Austria), 17358/90, 22 лютого 1996 року.

42. Суд у цій справі зазначає, що засідання в першій інстанції відбувалися відкрито. Він також зазначає, що Верховний суд відхилив апеляцію пана Булута на підставі частини 1 статті 285d Кримінально-процесуального кодексу ... Згідно з цим положенням, Верховний суд може в порядку спрощеного провадження відмовитися від подальшого розгляду апеляції, якщо одноголосно визнає її явно безпідставною. Тож характер перегляду можна вважати аналогічним провадженню про надання дозволу на апеляцію. Крім того, Суд не переконаний, що підстави для визнання безпідставності, викладені в частинах 1(4) і 1(5) статті 281 Кримінально-процесуального кодексу, як їх сформулював заявник ..., порушували питання факту, розв’язання якого впливало на оцінку винуватості або невинуватості заявника і тому вимагало проведення слухання. По суті, вони оспорювали оцінку наявних доказів, здійснену судом першої інстанції, що, на думку Верховного суду, було неприйнятним.

Отже, у відмові Верховного суду провести слухання Суд порушення не вбачає.

«Боттен проти Норвегії» (Botten v Norway), 16206/90,19 лютого 1996 року.

49. ... Суд не переконався, ... що апеляція, подана обвинуваченням, стосувалася лише питань права. Хоча установлені міським судом факти, які стосувалися питання про винуватість, не оспорювалися, і Верховний суд мав їх враховувати, але він певною мірою мав дати їм і власну оцінку, щоб визначити, чи вони слугували достатньою основою для засудження заявника, і якщо ні, то йому б довелося скасувати рішення міського суду і ухвалити постанову про новий розгляд справи... До цього ще треба додати й те, що ... доводи щодо покладення на заявника, згідно з відповідними інструкціями, обов’язку користуватися при рятувальних операціях човном-плоскодонкою і того, що його невиконання становить правопорушення, передбачене частиною 1 статті 78, ставили серйозні питання ... [які] стосуються не лише тлумачення положень чинних інструкцій, але й того, чи була недбалість або необережність, якщо враховувати конкретні обставини на місці рятувальної операції у відповідний момент часу...

50. ... З урахуванням характеру правопорушення, ухвалення вироку, хоч би з яких міркувань при цьому виходив Верховний суд, могло ставити питання, що зачіпають таку матерію, як особа заявника і риси його характеру... Однак при ухваленні рішення про вирок Верховний суд не міг навіть скористатися з попередньої оцінки цього питання судом нижчої інстанції, що безпосередньо заслуховував заявника.

51. Крім того, Суд, ураховуючи характер правопорушення, не бачить жодної підстави сумніватися в тому, що результати судочинства могли негативно позначитися на професійній кар’єрі заявника... І справді, засудження в порядку кримінального судочинства і покарання за недбалість при виконанні службових обов’язків може бути серйозною проблемою для будь-якого державного службовця.

52. Беручи до уваги те, що стояло на кону для заявника, Суд не вважає, що питання, які належало розв’язувати Верховному судові при ухваленні вироку та призначенні покарання