Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
28. Брак публічного проголошення вироку касаційного суду в цій справі не суперечить Конвенції.
«Ернст і інші проти Бельгії» (Ernst and Others v Belgium), 33400/96,15 липня 2003 року.
69. Коли йдеться про брак публічного виголошення судового рішення Касаційним судом, на що скаржились заявники без подальших уточнень, то Європейський суд нагадує, що хоч нема обмежень, вимога, згідно з якою рішення має бути оприлюдненим, набуває достатньо гнучкої інтерпретації. Суд вважає, що в кожному випадку форму оприлюднення «рішення», передбачену національним правом відповідної держави, слід оцінювати в світлі особливостей судової процедури, про яку йдеться, та відповідно до мети і завдання пункту 1 статті 6.
У справі Зюттер проти Швейцарії... він визнав, що вимога оприлюднення судового рішення не обов’язково має набувати вигляду зачитування вголос судової ухвали та постановив, що вимогу статті 6 задоволено, оскільки кожна особа, інтерес якої був виправданим, могла ознайомитись з повними текстами рішень військового касаційного суду.
70. В цій справі через кілька днів після виголошення ухвали в дорадчій кімнаті заявники отримали текст після звернення до секретаря суду. Крім того, в цій справі ухвала Касаційного суду від 1 квітня 1996 року була опублікована в офіційній збірці (Paskrisie), будучи доповнена обвинувальною промовою та висновками генерального прокурора. Ця публікація уможливлює певний громадський контроль за здійсненням судочинства Касаційним судом (див. Зюттер проти Швейцарії,...). Через брак уточнень з боку заявників та з огляду на зазначену вище практику суду Європейський суд не знаходить жодного порушення вимоги публічності ухваленого касаційним судом рішення.
71. Підсумовуючи, Європейський суд вважає, що вимоги публічності, які містяться в пункті 1 статті 6 Конвенції, достатньою мірою були дотримані.
Див. також «Доступ до судових записів».
16. Несправедливість«Вайнен проти Бельгії» (Wynen v Belgium), 32576/96, 5 листопада 2002 року.
41. Суд передовсім повторює, що Конвенція не гарантує як такого права на передання справи національним судом в інший національний або міжнародний орган для попереднього врегулювання... Відповідно до порядку функціонування такого механізму, суд перевіряє, чи має він право або чи зобов’язаний кудись передати питання, що вимагає й розгляду і розв’язання на попередньому етапі, насамперед упевнившись у тому, що відповідь на це питання треба мати, перш ніж він зможе ухвалити рішення у справі. Однак цілком можливо, що за певних обставин відмова національного суду, який розглядає справу в останній інстанції, передати питання може порушувати принцип справедливого судового розгляду, сформульований у пункті 1 статті 6 Конвенції, зокрема в разі, якщо така відмова видається довільною...
42. Суд вважає, що цього в справі не було. Касаційний суд належним чином врахував скарги заявників щодо незаконності або неконституційності статті 44 Закону про лікарні, та їхні клопотання про передання попереднього питання, дотичного до цього предмета, на розгляд і розв’язання Суду в справах адміністративного судочинства та процедури. Відтак він ухвалив за цим клопотанням рішення, що спиралося на достатні підстави, і, як видається, не було довільним. Суд також відзначає, що розв’язувати проблеми з тлумаченням національного законодавства передовсім належить національним органам влади, зокрема, судам...
43. Отже, відмова передати це попереднє питання до Суду в справах адміністративного судочинства та процедури не порушила пункту 1 статті 6 Конвенції.
«Фера проти Італії» (Fera v Italy), 45057/98, 21 квітня 2005 року.
45. Дійшовши такого висновку, Європейський суд повинен перевірити, чи помилкова оцінка процедури розгляду справи апеляційним судом присяжних та Касаційним судом, які відмовились погодитись скоротити на третину термін покарання, могла заплямувати справедливий характер судової процедури.
Європейський суд підкреслює, що заявник у своєму оскарженні до Касаційного суду не згадував про помилкове мотивування апеляційного суду присяжних... у всякому випадку йдеться про помилку, яка жодним чином не вплинула на процедурні вимоги. Як це вже зазначив Суд вище, надана заявником під час розгляду в суді першої інстанції медична документація свідчила про необхідність проведення психіатричної експертизи. Пізніше, під час розгляду справи судом присяжних, заявник вимагав експертизи, і йому її зроблено з тим, щоб перевірити, чи підлягає він кримінальній відповідальності. Крім того, в апеляційній інстанції він вимагав проведення іншої експертизи з приводу іншого питання, а саме щодо встановлення причинного зв’язку між тим, яку медичну допомогу надано в лікарні потерпілому, та його смертю. Отже, як це вже зазначив у своєму рішенні суд присяжних, відповідно до правових положень, застосованих до цієї справи, скорочена процедура судового розгляду не припускалась, з огляду на наявність подібних клопотань.
Певно ж, заявник міг припускати, що факт того, що у зв’язку з помилковою відмовою запропонувати розгляд справи за скороченою процедурою, обвинуваченому перешкоджали домагатись нової експертизи з тим, щоб не втратити можливість досягти скорочення покарання, — такий факт міг негативно вплинути на справедливий характер судової процедури подібної до тієї, що відбувалась у суді присяжних. Водночас, враховуючи те, що заявник вимагав проведення експертизи, таке питання про справедливу процедуру не порушувалось в цій справі.
З цього висновок, що справедливий характер процедури, взятої в цілому, не був заплямований помилкою мотивування в ході судового процесу в апеляційній та касаційній інстанціях.
46. Підсумовуючи, Європейський суд вважає, що загалом зазначена судова процедура має справедливий характер за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому порушення цього положення не було.
«Перлала проти Греції» (Perlala v Greece), 17721/04, 22 лютого 2007 року.
