Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Памва. Чудныи Образ, по коему велено приносить в Жертву Птицы. Велит оторвать Голову, исцѣдить Кровь долбй: "Да оттбргнет Главу его (Голубову) и исцѣдит кровь"1098. Так же велит отлучйть Гортань с Пёрьям и бросить против Востбка там, гдѣ Пёпел: "Да отлучит Гортань с Пёрьем и извёргнет оную от Олтаря на Востбк, на мѣсго Пёпела"1099. Голуба не велит так, как Скота, раздѣлять, а только: "Да излбмит его от Крил, и да не раздѣлит"1100. "Таковая (де) Жертва Вбня благовбнія Господу"1101.
Вот вам Поварня и Дурачесгво Божїе1102!
Сковорода датує цей твір 1767 роком, але, очевидно, він помилився, бо «Асхань» було написано після «Наркісса», а цей останній філософ написав невдовзі після свого остаточного звільнення з Харківського колегіуму, тобто впродовж 1769-1771 pp. [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 211-212]. Автограф, який спочатку мав назву «Сѵмфоніа с сим стихом: Агце не увѣси тебе...», не зберігся: у листі до Михайла Ковалинського від 26 вересня 1790 р. Сковорода писав, що колись, бувши в поганому настрої, власноруч спалив його. Однак список цього твору зберігся в Якова Правицького, тож Сковорода десь близько 1790 р. ще раз уважно прочитав його, зробив незначну правку та змінив назву, а також доповнив дарчим листом до Михайла Ковалинського. Цей список зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 22). «Асхань» було вперше опубліковано в санкт-петербурзькому виданні творів Сковороди 1912 р. Подаємо за рукописом.
1 Михайло Іванович Ковалинський (1745-1807 pp.) - український та російський педагог, письменник, державний діяч, найближчий приятель Сковороди. Ковалинський був сином священика Миколаївської церкви Олексіївської кріпості на Слобожанщині. У 1753 р. він вступив до Харківського колегіуму, а після закінчення навчання впродовж 1766-1769рр. викладав тут-таки поетику. Восени 1769 р. вирушив до Санкт-Петербурга й став вихователем синів останнього гетьмана України Кирила Розумовського - Лева та Григорія. У 1772-1775 pp. перебував із ними за кордоном (Франція, Швейцарія). Після повернення назад служив головним наглядачем Виховного будинку (Москва), прокурором Військової колегії (Санкт-Петербург), у 1780-х pp. був керівником канцелярії князя Григорія Потьомкіна, у 1790-х - управителем Рязанського намісництва, а в 1801— 1804 pp. - куратором Московського університету. Автор кількох літературних творів, зокрема «Оды на новый 1774 год ЕкатеринВ II» (Санкт-Петербург, 1774), «Оды на день рожденія Екатерины II» (Санкт-Петербург, 1774) та двох од на честь князя Потьомкіна. Найвідомішим твором Ковалинського є «Жизнь Григорія Сковороды» - біографія Сковороди, написана в 1794-1795 pp. на підставі власного досвіду спілкування з філософом. Ковалинський познайомився зі Сковородою ще навесні 1762 р., коли був студентом класу богослів'я Харківського колегіуму. їхня дружба тривала понад три десятиліття. Збереглося 79 листів Сковороди до Ковалинського та 6 листів Ковалинського до Сковороди. Ковалинському Сковорода присвятив і низку своїх трактатів та діалогів: «Асхань» (початок 1770-хрр.), «Разглагол о древнем мірѣ» (1772 р.), «Жена Лотова» (1780 р.), «Брань архистратига Михаила со Сатаною» (1783 р.), «Потоп зміин» (1791р.). Хоча Ковалинський, як згадував його праправнук по материнській лінії поет-символіст Сергій Соловйов, "був близький до Потьомкіна, обертався в колі вихованців «Енциклопедії» Дідро, ба навіть їздив у Ферней до Вольтера, його погляди перебували цілком під впливом Сковороди..." [Соловьев С. М. Воспоминания. - Москва, 2003. - С. 36].
2 Цей твір було написано під час перебування Сковороди в Гужвинських лісах біля Деркачів, які належали Василеві Михайловичу Земборському [див.: Ніженець А., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам'ятні місця на Україні. - Київ, 1984. - С. 58].
3 Ім'я Асхань (Асха) в масоретському тексті Біблії подано як caksab, у Септуагінті - Аоа (Книга Ісуса Навина 15: 16) та Аоха (Перша книга параліпоменон 2: 49), у Вульгаті - Аха, Achsa, в Єлизаветинській Біблії - ,3с^<жь. Значення цього імені пов'язують зі словом "ножна спряжка, браслет" [The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1990. -Vol. 1. - P. 27]. Про красиві ножні браслети доньок Сіона йдеться в Книзі пророка Ісаї: "і дзвонять спряжками на ногах своїх (tQcakkasnatt)" (Книга пророка Ісаї 3: 16); "поскидає Господь окрасу спряжок на їхніх ногах (tip’eret hacakasim)" (Книга пророка Ісаї 3: 18). Можливо, саме під впливом цих віршів Сковорода й пов'язав ім'я Асхань зі словом "красота".
4 Див.: Книга Ісуса Навина 15: 16-17.
5 Сковорода змішує назви двох міст: Давір (євр. dobtr, Девір) та Хеврон (євр. hebrdri). Згідно з Книгою Ісуса Навина, Давір раніше називали Кіріаф-Сефер (євр. qiryat-seper, Кір'ят-
Сефер - у буквальному сенсі "місто книги, сувою", в Септуагінті: "пдАїс, ураццатсоѵ", звідси - "град писмен" у Єлизаветинській Біблії та в Сковороди), а Хеврон - Кіріаф-Арба (євр. qiryat J'arbaс, Кір'ят-Арба, у Септуагінті: "пдАїс, Ар(ідк", "град Арвок" - у Сковороди). Пор.: й в^ыде СЗтХдХ ^d/іевъ нл живХфи^ъ въ длвірѣ: й/ИА же прежде башє длвірХ грлдъ пйс/иенъ (Книга Ісуса Навина 15: 15). У словнику Памви Беринди слово Хеврон витлумачено так: "Хеврон: товариство, учасництво, або пристаньє, або заклинаньє, або зависть" [див.: Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. -Ст. 471]. Євр. hebron справді асоціюють із дієслівним коренем hbr,