Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

- Дорайн, повірте, я не ... - Слабко спробувала я виправдатися, але демон не дав мені домовити, перебивши розгніваним голосом, хоча намагався говорити тихо:

- Я весь день не міг зрозуміти чому комісія вдруге обшукує всю територію Годамн і нічого не може знайти, хоча я вчора на власні очі бачив дію прокляття!

Весь день? Я здивовано насупилась і глянула у бік найближчої вежі з годинником. Від несподіванки навіть не знайшлося, що сказати. Мені здалося, що я бігала від Йозефа щонайбільше половину години, а насправді минуло цілих шість. Підібгавши губи, записала п'ятий пункт прокляття: спотворення часу.

- Елері, ви мене взагалі чуєте? - обурився Дорайн, коли ми відійшли на достатню відстань від головного корпусу і сховалися від сторонніх очей. Демон зупинився і став навпроти мене, дивлячись зверху вниз.

- Чую, - відповіла глухо, почуваючи себе нерозумною дівчинкою. - В мене не було вибору.

Дорайн довго мовчав, про щось роздумуючи й свердлячи поглядом, потім відійшов на кілька кроків, дістав з кишені цигарку і закурив. Я скривилася і відвернулася, коли ніздрів торкнувся дим.

- Я вже попрощався з цим місцем, Елері, - важко зітхнув чоловік. - Вирішив, що зустріну комісію з гідністю, але нічого їм не скажу, хай шукають це прокляття самі. Досить безглуздо з мого боку було сподіватися, що вони його не знайдуть, але мені не хотілося полегшувати життя шукачкам. Яким же було моє здивування, коли обнишпорив весь підвал, вони вийшли ні з чим. Я вже почав думати, що вчора в мене сталося помутніння, і навіть зрадів, але… ви справді збожеволіли, міс Міон. Зараз ви тікали від нього?

- Так, - я збентежено опустила голову, дивлячись на поділ спідниці.

- Що цього разу? Маніяк чи демон?

Я засумнівалась і за мене відповів Геррі, вирвавшись із рук і знову стрибнувши на плече Дорайна, коли той змусив перетворитися на дим недокурену сигарету. Може, компаньйон вирішив, що з демоном він залишиться ціліше, ніж з господинею, яка має талант влипати в неприємності.

- Маніяк! - впевнено заторохтів Геррі. - Справжній психопат! Він схопив Ель і мені навіть довелося вгризтися йому в ніс зубами, а раніше мене запевняли, що прокляття безтілесне!

- Геррі, припини істерику! - обурилася я, стискаючи кулаки від безсилля. Демон дивився на мене з дивним виразом. Нарешті, він одним рухом зсадив звірка зі свого плеча на моє і розважливо промовив:

- Поняття не маю навіщо це вам, Елері, але я не приховуватиму, що мене порадувало зникнення прокляття з підвалу, хоча б на якийсь час. Але також слід зазначити, що ваш вчинок небезпечний і безрозсудний.

- Знаю, - кивнула, дивлячись у підлогу, і здригнулася від несподіванки, коли демон раптом узяв мене за руку. Його дотик виявився легким та теплим. Я здивовано підвела голову, подивившись у темні очі з далекими зірочками, що танцюють усередині райдужки.

- Я попрошу вас побути в моїй міській квартирі, - Дорайн повернув мою кисть долонею вгору й опустив на неї ключі. - Адреса на дармовисі. Чекайте на мене там, я прийду за вами як тільки мені вдасться випровадити контролерів, і ми відразу повернемо прокляття на місце.

Я переводила незрозумілий погляд з демона на ключі. Дорайн все ще дбайливо тримав мою руку, вдивляючись в обличчя. Пальцями другої руки він стиснув мій кулачок, ховаючи в ньому ключі, і додав:

– Не бійтеся, ви будете під захистом.

Я ледве не скрикнула, відчувши, як по моїй руці щось проповзло. Швидше опустила очі та простежила за тим, як золота змійка, ковзнувши з руки демона, влаштувалася на моєму передпліччі гарним браслетом.

- Страж? - ахнула я. - Але ж це…

- Елері, - знову не дослухав Дорайн. - Ви будете потрібні мені як викладач, я не хочу ризикувати вашим життям та здоров'ям. Страж захищатиме вас, доки мене немає поряд. Вирушайте в місто і чекайте на мене.

- Дякую, - видихнула дуже тихо, все ще дивлячись на браслет.

Мого підборіддя несподівано ніжно торкнулися чоловічі пальці, підводячи голову. Дорайн подався вперед, заглядаючи мені в очі, а я завмерла, заворожена переливами іскорок у його погляді.

- Це я дякую вам за сміливість, Елері, - сказав чоловік і я відчула запах сандала змішаний із сигаретним димом. Але навіть останній зараз мене не збентежив. Страж на руці ніби надав мені сміливості. Не знаю чи став би він захищати мене від свого творця, але від інших золота кобра напевно стане великим і сильним щитом. А ще не залишали думки про те, що страж створюється з частини душі демона, яку Дорайн зараз без страху віддав мені, і тепер чоловік завмер на відстані двох долонь від мого обличчя пильно дивлячись у вічі.

- Містер ат Рогад! - зруйнував цей дивний момент незнайомий мені жіночий голос. Ми з демоном одночасно відсахнулися один від одного. Я зробила два кроки назад і скоріше спробувала прикрити свою нову прикрасу рукавом, а Дорайн розвернувся навколо себе і зчепив руки за спиною, спостерігаючи, як до нас наближалася жінка у строгому синьому костюмі. Я могла б назвати цю демонесу красивою, якби не її тонкий кривий ніс та розважливі жорстокі очі. Вона була років на п'ять старша за Дорайна, на півголови нижче, але в яскравості темпераменту явно не поступалася. Незнайомка прямувала до нас ходою досвідченого солдата, її темне пишне каре підскакувало в такт чітким крокам. Дорайн кинув на мене один погляд і раптом змістився убік так, щоб прикрити мене від новоприбулої. Значить, вона з комісії.

- Я ж попросив завідувачку провести вас в оранжерею, - рівним тоном сказав ректор, коли жінка зупинилася перед ним і задерла голову, намагаючись дивитися на співрозмовника згори донизу. Мені здавалося, що подібний трюк не виходив навіть у Загіра, хоча той був з другом приблизно одного зросту.

- Мені здалося неправильним оглядати приміщення без вас, - відрапортувала жінка і лише після цього помітила мене. Вона схилила голову, визираючи з-за Дорайна, який стояв нерухомо, ніби кам'яна стіна, що затуляла мене. - Добридень! - Привіталася незнайомка і представилася: - Мене звуть Нессі Залія, я керівник комісії, яка прибула оглянути Годамн.