Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь

Мужик чортихнувся, смикнув джинси і… прийшов до тями.

«Слава всім богам, здається, допомогло! - подумала Стьопка, - чи чого він завмер?»

Наступні три секунди їй видалися нескінченними. Навколо стало так тихо, що вона чула, як б'ються їхні серця.

Потім Гор розтиснув руки і зробив крок назад. Стьопка сповзла по стовбуру вниз, подряпавши свій багатостраждальний зад ще більше і впала прямо на вологу траву.

Сили залишили її якось разом із незадоволеним бажанням, тому вона насилу піднялася на ноги, обпекла Гора, який тупо дивився на неї і не моргав, гнівним поглядом.

-Козел! - видавила крізь зуби, натягуючи білизну з джинсами, - сховай причандалля, застудиш!

Лісник розсіяно поправив штани, все ще не тямлячи. Стьопка підійшла до нього і щосили вліпила ляпас. Одразу погляд чоловіка став усвідомленим і в ньому прослизнула тривога.

-Стєша, що... Твою ж через коліно! - вилаявся він, - ми, що? Ми…

-А ти не пам'ятаєш? - спитала Стьопка.

-Н-ні...

-Живи, плішивий, нічого не було! - зло сказала вона і натягла куртку, яка знайшлася в парі метрах від злощасного дерева.

-Я не плішивий! – образився чоловік.

-Будеш, якщо ще раз на мене накинешся! Ми ж ледве… чорт, Горе, що це взагалі було?!

-Гадки не маю! За відчуттями, приворот... А що ти зробила? Чому я зупинився? – лісник озирався на всі боки, - смак у роті жахливий… - він скривився, наче сьорбнув кислого квасу.

-Подзвони матусі і скажи спасибі! Її подарунок нас щойно врятував! — Стьопка все ще сердилась, хоч і розуміла, що винен не він. «До речі! Це ж справа рук Катрусі!»

-Скажу обов'язково…

-Там у твоїй спальні на тебе дехто чекає, - продовжувала Степанія, - у пікантному вигляді і…

-Там Катерина, так? – спитав Гор дивним голосом.

-Саме так. Не запитаєш, чим вона там займається?

-Краще подивлюся! - лісник розвернувся і на дерев'яних ногах пішов до будинку. Стьопка рвонула за ним. Побачивши на порозі рикоя, що вилизувався, Стьопка зупинилася і накинулася на того:

-А ти що, весь цей час тут був і не прийшов на допомогу? - "кіт" відірвався від своєї важливої ​​справи і подивився на неї з нерозумінням, - зрадник! - сказала Стьопка і поспішила за Гором.

«Дівчата гарненькі, тихенькі, миленькі! Звідки ж погані жінки беруться?»

Не дійшовши до спальні кілька кроків, вони знову почули стогін. Гір відчинив двері і завмер. Поперек його ліжка лежала повністю оголена Катерина і... догоджала собі руками.

-Ану, відвернися! - скомандувала Степанія. Гор слухняно розвернувся. Що дивно, Катерина на їхню появу ніяк не відреагувала. Її тіло вигиналося дугою, очі закотилися, з пересохлих губ виривалися нелюдські стогін.

-Ого її розвезло... доведеться врятувати, а потім прибити! Гор, принеси склянку води, будь ласка!

Коли чоловік приніс воду, Стьопка вилила в неї дві останні краплі, що залишилися, з пляшечки Матильди і скомандувала:

-Ти тримаєш, я вливаю!

Вона стежила за Гором, намагаючись побачити в його очах пристрасть чи бажання, але він якось надто байдуже зграбував фігуристу красуню, і тримав за підборіддя, поки Стьопка «поїла» зіллям.

Катруся сіпалася, крутила головою, частина води вилилася на ліжко, але, зрештою, більшу частину випила.

-Заверни її у ковдру! - скомандувала Свирянка, і з полегшенням зітхнула, коли шикарні тілеса молодої суперниці приховала щільна тканина.

-Ну що, прийшла до тями?

Катерина сіла на ліжку і дивним поглядом подивилася на Стьопку.

-Не чекала мене тут побачити?

-Де я? – хрипким голосом запитала дівчина.

-Не знаєш?

-Н-ні... ніколи тут не була...

-Думаєш, повірю?

-Так начхати мені, віриш ти чи ні! Де я? - заверещала красуня.

-Дурою прикидаєшся? Гаразд, не важливо, забирай манатки та вали!

-Де я? Що ти зі мною вчинила? - продовжувала верещати дівчина.

-Я? Та впала ти мені! - обурилася жінка, - Сама приперлася!

-К-куди приперлося? Чий цей будинок? Чому… я гола… – останніми словами голос красуні зірвався на хрип.

-Добре, нагадаю, я не горда. Ти прийшла спокусити Гора і забризкалась все скрізь якимись феромонами.

-Я?! - зблідла Катруся.

-Ні - я! - психанула Стьопка.