Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь

-Та знаю я все! - відмахнувся лісник, - думаєш, мені самому подобається? Я сина люблю, не важливо, що по крові він не мій, а біль причиняю... Стєш, я не оратор говорити так багато... Але ведмідь у мені живе за своїми законами і чхати він хотів, чия самка перед ним, якщо йому закортіло!

-Стривай, ти хочеш сказати, що зовсім не контролюєш ваші з ведмедем... шлюбні танці? Зовсім-зовсім?

-Ти думаєш, чому я в селі будинку не маю? - буркнув не дивлячись на жінку, - зайвий раз у спокусу впадати не хочу.

-Тобто, поблизу тебе будь-яка дамочка у небезпеці? – похитала головою Стьопка.

-Сміятимешся, але заміжні йому ніколи не подобалися!

-Ой, прямо гора з плечей! - проговорила жінка, запиваючи чергову "новину" кавою, - а що ти мені про дволикого розповісти збирався?

-Це теж з розряду не найприємніших речей про мене... - Гор нетерпляче схопився на ноги і почав міряти кухню великими кроками, - іноді ми з ведмедем можемо розділятися.

-Не зрозуміла?

-Якийсь час ми існуємо вдвох одночасно.

-Тобто: два тіла одночасно?

-Так. Два тіла. Я і ведмідь.

-Хм, я думала, що перевертень - це іноді людина, а іноді звір. Ну, коли повний місяць, або тічка у самки...

-До речі про тічку, - перебив її роздуми Гор, - у тебе коли місячні?

Стьопа від несподіваного питання залилася фарбою і промимрила:

-Скоро начебто... А... що?

-Та просто пахне від тебе апетитніше, ніж зазвичай, - відповів хрипко, поворухнувши ніздрями, - стримуватися складніше...

-Гей! А домовитися з твоїм ведмедиком можна? - злякалася Свирянка.

-А ти спробуй! - відповів лісник спокусливо, - може у тебе й вийде!

Стьопка знову, по забудькуватості, в очі подивилася і зрозуміла, що  все - бай-бай мозок!

_____

Курощуп – бабій;

Гульня (наголос на У)– дівчина з низькою соціальною відповідальністю;

_____

«Той самий ведмідь, але в іншому хутрі»

Вир його очей затягнув надто швидко. Великі, глибокі, дну в них не видно, ніби в колодязь дивишся. У ніздрі вдарив запах, який вона ніде раніше не чула, тільки від нього. Суміш хвої, дьогтю, мускатного перцю і чогось ще, невідомого, але привабливого. Шкіру на спині стягнуло, лопатки вгнуло всередину, груди розпрямилися, голова закинулася.

Гор опинився поряд, але не чіпав, просто дивився, повільно наближаючи своє обличчя до неї. У зіницях горіла пристрасть! Не симпатія, не закоханість, не обожнювання – пристрасть! Навіть не маючи раніше з нею справ, Стьопка впізнала її безпомилково! Тільки у Гора вона була такою неприкритою, яскравою. У інших женихів вона теж проскакувала, але як іскорка, яка випурхнула назовні випадково.

У цьому весь лісник! Який є, прямий, відкритий, подекуди грубий і не прошибаний. Стьопка облизала губи, а потім заплющила очі.

Коли зоровий контакт обірвався, вона відчула, як напружене її тіло. Долоні змокли, легені звело від нестачі кисню. Вона рвано зітхнула і з видихом випалила:

-Лукеріє, склянку води, будь ласка!

Склянка опустилася на стіл з легким стуком, сповіщаючи, що прохання виконане. Степанія намацала на шиї подарунок Матильди, який вирішила завжди носити при собі, і відкрутила кришечку. Очі відкрила лише на мить, щоб капнути одну краплю в склянку і знову заплющила очі, борючись з нав'язливою думкою торкнутися губами його голої шкіри у вирізі чорної майки. Осушила склянку швидко, сподіваючись на миттєвий ефект. Глибоко в серці кольнула думка про Мітю, що неправильно це все стосовно нього.

-А мітку мені, хто поставив?

Лісник нечутною ходою відійшов до вікна. Вона за запахом визначила, що його більше немає поряд. З губ ледь не зірвався стогін, ніби з ним від неї пішло щось важливе, потрібне, заборонене.

-Що ти знаєш про ведмедів? – спитав стомлено.

-Ні-чо-го. Ну, окрім того, що вони сплять у барлогах і на зиму набивають дупу землею, - Стьопка розплющила очі і з полегшенням відзначила, що він стоїть спиною до неї.

-Може розчарую, але віддаю перевагу м'якому ліжку.

-Так це ти, а чим твій ведмедик займається, можеш поручитися? – «здається допомагає».

-Я завжди знаю, що він робить. Тож, будь спокійна, зад землею не набиває.

-Нічого-нічого, скажи йому, що я не проти, треба, так треба.

-Досить, Стєш, давай серйозно...

-Давай, - погодилася відразу, але додала, - тільки, краще не підходь...

-У ведмедів у дикій природі пар не буває. Вони спаровуються тільки у шлюбний період, коли у самки тічка і розходяться назавжди. Ведмедиця сама виношує потомство і сама його виховує. Ведмеді-оборотники поводяться інакше, тому що в них багато людського. Вони знаходять собі пару, одружуються за людськими законами, живуть серед людей. В більшості випадків. Деякі, живуть у лісі громадою, ділячи все порівну, любляться кому з ким припече.