Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь
«Думав попити-поїсти, а під свою дудку танцювати змусили»
Вогневик пішов, а моторошні думи лишилися.
Усередині все завмерло від його слів, Стьопка й кроку ступити не могла, заклякла біля дверей. В одну секунду згоріли усі плани!
Навіть за найгіршого розкладу вона не збиралася виходити заміж за всіх!
Та й як, в принципі, таке можливе?! Маячня! З якого боку не подивися – марення!
Та паскудний Микола однією фразою вивернув душу на виворіт! Виходить, шансів на нормальне вирішення цього питання просто немає?! Вона ж не зможе відвернутися від «хлопчиків», як подумки називала наречених, бо до кожного по-своєму вже прикипіла! Вона не зможе відмовитись, бо… їх все одно змусять?!
І треба ж, яка іронія долі… Мітін предок був коханим чоловіком Першої Свирянки… А може й справді, все в житті не просто так відбувається? Якщо не випадково сталося, що лісник і водяник знову зіткнулися на шлюбному рингу?
"Який жах! Що ж мені робити?! Як буду… любити усіх, дбати… спати?!» Жінка затремтіла, хоч у хаті було досить спекотно і щільніше укуталася в шаль.
-Господарочко, погано тобі? – співчутливо промовила Лукерія.
-Погано, Лукеріє, від неминучості та приреченості. Нелегка задача змусити себе, і, невідо яким чином, умовити мужиків погодитися на цей фарс!
-Гадаєш: не погодяться?
-Жартуєш? Як сучасний мужик, хай навіть не зовсім людина, погодиться ділити жінку із шістьма суперниками? Це навіть звучить гидко! Я не погодилася б на їхньому місці…
-Люба ти їм, погодяться...
-Ні! Навіть заради найбільшого кохання... - Стьопка закрила обличчя руками, притулившись спиною до дерев'яної стіни, - ти чула, що вогневик сказав?
-До єдиного слівця...
-Торба мені, Лукеріє...
-А ти інакше поміркуй! Користь побач! Багато баб похваляться такою турботою? У любові купатися станеш, вони ж надивитись на тебе не можуть!
-І вб'ють від ревнощів одного прекрасного дня! Ні, неможливо! - сказала сумним голосом, - а як подумаю про інтим... - зашепотіла, боячись, що почують, - в ліжко теж за розкладом?
-А що такого? - видала Лукерія свою улюблену фразочку, - буш, як цариця! Чи ні - імператриця!
-У цариць гарему не було, легального, принаймні... Султаншою буду! Степанія Хюррем, бл*!
До кухні увійшла у паскудному настрої.
Навіть дивитись в обличчя нареченим сил не було. Вирішила якнайшвидше спровадити їх і залишитися наодинці зі своїми думами.
-Єгорич, баньку хочу, - сказала слабким голосом, - та погарячіше.
-Так ніч надворі, - здивувалася Лукерія.
-Хочу до лазні! - підвищила голос Степанія.
-Буде зроблено, панночко, не хвилюйтесь!
-Чому так довго? – одразу почав Гор.
-Ой, відчепись, прошу тебе, не той настрій, - відмахнулася Стьопка, звалившись без сил на своє місце.
-Що він тобі сказав? - занепокоївся Митя, - образив?
-Голову відкручу! - це знову Гор.
-Бать, прошу тебе...
-Хлопчики, ви як? - нервово засміялася Стьопка, масажуючи віскі, - що думаєте про наше весілля?
-Дурня! Щодо кожного з нас - він міг сказати правду. Все інше-ні! Я ділити кохану на сім частин не стану, так і знай! - прошипів лісник.
Стьопка зітхнула.
-Моя думка не сформована, Амазонко, я занадто шокований, щоб дати тобі зважену відповідь...
-Я теж, Штєфо, - сумно відповів дільничний.
-А я відчуваю, що він правий, - дивлячись у нікуди відгукнувся Микита, - розумом знаю - правий, але душі, звісно, не легко. Проте, я прийму цей шлюб, якщо ти подаруєш мені частину свого серця… - на останніх словах він подивився в очі Степанії і вона на мить перестала дихати, від іскри любові в них.
-Ой, дурний! - Гор вдарив себе долонею в лоба, похитавши головою.
-А я приєднаюсь до Микити Горовича, - голосно сказав Петро, - а ти Гор, якщо несила... відмовся! Вогневик говорив, знайдеться заміна.
-Та я тебе заміню, пень трухлявий! – одразу скинувся Гор.
-А ти спробуй! - Степанія вперше побачила на обличчі добродушного сусіда злий оскал, - на весілля у кріслі прикотишся!
-Х-хлопчики, - простогнала вона, - ну що ви, справді? Діло і так погань, а ще й ви... давайте мислити тверезо!
-Панні, тобі відпочити треба, та й нам є над чим подумати, пропоную розійтися по хатах, - Мітя поклав гарячу долоню на крижану Стьопкіну і ніжно стиснув.
