Наречена для боса - Астра Вєєр

На вулиці Максим мені пригадав, що не міг він, бачте, спіткнутися через мою валізу. Він би її перестрибнув. Ось воно як. Новий талант у боса відкрився.

- І я не могла проситися до океану! Мені і на місцеве море за щастя поїхати! Не всі мислять як багатії.

Вважаю за потрібне теж уточнити. Нехай знає знахабнілий олігарх.

- Куди вже нам тоді до кулінарів. Цілу вечерю для мене готувала, з ніг збилася. Не те що моя помічниця, тільки каву насилу навчилася готувати.

Мені здається, чи це вже наїзд?

Нічого не насилу. Нормальну каву подаю. Бреше він все. Гурман з великою короною.

- Не зрозуміла? Ти сумніваєшся, що я готувати вмію?

- Обід ти приносиш мені готовий з ресторану, - глузливим поглядом окидає.

- І що? Вдома ж я вечеряю.

- Сосисками і помідорами?

Бач ти, запам'ятав нашу зустріч у квартирі, ту саму, коли робив пропозицію.

Хм… Вчора піцу купувала. А до цього заморожені напівфабрикати чудово готувалися. 

- Та я... я стільки всього можу, що вашій величності і не снилося.

- Тоді прийду та перевірю.

- Куди? - здригаюся я, розуміючи, що даремно себе розрекламувала, ох, як даремно.

- До тебе на вечерю. Не забувай, що до фіктивної нареченої я маю право ходити, - в кінці не забуває підкреслити.

- Добре, приходь. Я приготую для нареченого морепродукти. Багато-багато морських гадів.

- Мій спосіб ти знаєш, що з ними зроблю. Хоча б подивлюся, як буде виглядати твоє неперевершене блюдо, - і сміється, немов у передчутті, вирулюючи з двору на проїжджу частину.

Ось мені взагалі сміятися не хочеться.

Мені його вдома ще не вистачало!