Коли вибір лише один - Єва Басіста

- Як зазвичай,- кинула до чашки одну ложку цукру та стала голосно колотити, що порцеляна починала від ударів дзенькотіти.

- А детальніше?

- Ну в понеділок думала зробити романтичну вечерю, там свічки запалила, одяглася відповідно, суші замовила...

- І? - перебила мене мама.

- Я йому подзвонила, а він мені сказав, що ввечері буде пізно, бо їде з Вітьком до матері картоплю забирати.

Навіть вираз обличчя матері говорив, що це повне фіаско.

- Ну хоч картопля є.

- Нема, - розвела я руками в сторони. - Вони приїхали туди, а їм забули мішки наготовити. Але це пів біди. Влад притягнув до квартири Вітьку, який мене після отого нового року неймовірно бісить. Досі чую у голові його голос, де він просить котлети.

- Весело звісно, проте нічого не вдієш. Рано чи пізно вони стануть також твоює родиною, тому треба терпіти.

- Даю сто гривень, що його матір спеціально додому покликала, щоб варениками напхати, бо вона неймовірно боїться, що я її сину замордую голодом. Він у мене наче у концтаборі, але тільки без колючого дроту.

Мама важко випустила повітря із легенів. Ця найрідніша у світі мені людина думала яку дати пораду, але я почула лише одне:

- Інколи варто приймати людей такими, які вони є.

- Порада сотого рівня, - зіронізувала я.

- Ти істина дочка свого батька, - закотила вона очі. - А до речі де він?

- Біля авто залишився. Там щось мотор не так гуркотів...

- От, скотина! Зараз йому буде авто і мотор! - зірвалася з місця вона та подалася геть із квартири. Це все відбулося настільки швидко, що я нічого не встигла зрозуміти. Сиділа з роззявленим  ротом та лупала очима.

З'явилася ідея побігти за матір'ю, але я в одному халаті, тому я відкрила на кухні вікно та перехилилася.

До п'ятого поверху долинали крики матір та п'яний ґвалт батька. Цей чоловік встиг за пів години нализатися до стану свині.

- На тобі! Напився він зі своїм Вовчиком! До нас донька приїхала, а він у гаражі заливається зі своїм другом! Що ти за батько такий!

Він нього пролунала якась відповідь, проте я не почула, але вона ще більше роздратувала маму, яка загорлала:

- Так і живи у своєму гаражі та навіть не думай заходити до квартири!

Після цього почувся грізний стукіт. Жінка вдарила ногою по дверях гаражу та пішла.

Через декілька хвилин вона була у квартирі, а потім різко зайшла до спальні, де зачинилася. Про це говорив характерний звук, що я почула.

Мої руки закрили вікно. Назад сіла за стіл. Мій чай був уже теплим, але так він навіть краще смакував. Після того, як я заповнила ним свій голодний шлунок, то пішла до своєї кімнати. Мене вже звалював сон.