Пір'їнка - Міа Натан

    Після того, як ми вдоста наобнімалися  й розцілувалися, мама поглянула на Артема.

    — А це у нас хто? Щось я раніше вас, молодий чоловіче, біля моєї Пірʼїнки не бачила.

   — Мамуль, це Артем. Він — мій охоронець. Андрій щось собі придумав й приставив його до мене. 

    — Ну, якщо Андрій вважає, що так треба, значить так треба, — цілком прогнозовано відреагувала мама. 

   Потім вона посміхнулася Артему:

    — Приємно познайомитись, Артеме! Лідія Миколаївна. Рада, що моя маленька дурненька дівчинка під надійним захистом та в безпеці.

    — Мамо! — обурилась я. 

   Вона не звернула на моє обурення геть ніякої уваги, лише навіщось сказала Артему: 

    —  Іра інколи поводиться геть як мала дитина. Та годі тобі, Пірʼїнко, губенята дути! — це вона вже мені. — Я ж з любові то все кажу, не зі зла. 

    Я не встигла нічого відповісти, як Артем сказав:

  — Приємно познайомитися, Лідіє Миколаївно. Можна одне запитання? А чому Пір'їнка?

    Мама мʼяко посміхнулася, як зазвичай посміхаються всі нормальні батьки, коли розповідають щось хороше про своїх любих чад.

   — Бо має легку, мов пір'їнка, вдачу. Ніколи нікого не образить, завжди намагається порозумітися з людьми, знайти спільну мову. 

   — Угу! — якось непевно угукнув Артем. — Я, власне, чомусь так і подумав.

   — Це так і є! — з запалом підтвердила мамця. — Вона в мене з дитинства така. Її власне ще з дитячого садка так всі почали називати. Та ще й тендітна ж така, делікатна. Ти глянь на неї! Зараз таких скромних та добрих дівчат вже й не знайдеш. Що як воно домашнє дитя, а не якась там… Як ото буває.

    — Мамо, ну годі! — не витримала я. — Пішли вже краще твої тюльпани дивитися.

   — Й чого б то я стидалася! Я ж кажу: скромна страшне! — це вона Артему. (Той навіть вухом не повів. Нуль емоцій.) — Але дійсно, чого це я? Ходім швидше! Я зараз тобі таку красу покажу, а потім пригощу вас пирогом. Новий рецепт. Смакота надзвичайна. Й просто робиться. Що то Інтернет! Все що хочеш можна знайти. Й чайок твій улюблений зараз заваримо.

    Як же добре у мами!

    Це був чудовий вечір! Гадаю, нам усім треба цінувати те хороше, що є у нашому житті. А ми все якось не про те. Все відкладаємо на потім те, що справді важливо. Але досить філософії. Просто дякую, боже, за такий чудовий вечір!