Пір'їнка - Міа Натан

   

Я ніколи не забуду цю розмову. 

   Так боляче мені не було ніколи в житті.

    Вона говорила, а я стояв, слухав її й почувався, немов мене серйозно контузило. 

   —  Артем, — розгублений, наче трохи винний погляд. — Ти… Я… Я мушу тобі дещо сказати. Ти мені вибач, я знаю усі твої обставини, але… гадаю, тобі краще звільнитися. Я довго думала й вирішила, що так буде краще.

    —  Іро, я не розумію. Щось сталося? — якось наче відсторонено чую свій голос.

   — Нічого такого. Просто… я подумала й вирішила, що ти мав рацію, коли говорив, що нам краще все це припинити. 

Слова доносились до мене, мов крізь воду.

  — Я не готова… Буду чесна… — коротка пауза, вона ховає очі, потім випалює, — Я не хочу знову повертатися у ці замизгані хрущовки, вічне безгрошівʼя, секонд-хенди, дачі, городи, консервації, замість Французької Рівʼєри та Мальдівів. Й це, якщо нам пощастить й Андрій просто не знищить нас обох. А він може!

   Не відразу знаходжу, що сказати. З останніх сил намагаюсь триматися спокійно.

   — Угу. Зрозуміло. Може є ще щось? Просто ти якось геть раптово змінила свою думку. У тебе неприємності? Андрій про щось здогадується? Я розумію, ти боїшся його, але…

    —  Та перестань! Нічого такого. Ні про що він не здогадується. І я дуже сподіваюсь, ніколи не дізнається. Якби у нього був хоч найменший сумнів, ти б уже зі мною не розмовляв.  Знаєш, я взагалі думаю, що це було якесь тимчасове божевілля. Може щось з гормонами. Ти все ж таки дуже гарний. А я — візуал, тобто, люблю дивитися на красиве. Гадаю, ми обоє отримали задоволення від нашого… спілкування. Але зараз все змінилося. Тоді… я просто думала, що Андрій помер. І це було зовсім інше, ніж зараз. Я знаю, ти так само вважаєш. 

    Я не знав, що сказати. Мені було боляче чути її слова і цей біль не давав мені зібратися з думками. 

    — Чому ти мовчиш? Ти згоден зі мною? 

    — Ні, не згоден. Я думав, між нами все серйозно й, щиро кажучи, налаштувався на те, що буду боротися за тебе, за нас. Я… був готовий ризикнути. Але якщо ти… Якщо тобі це не потрібно, якщо все, що було між нами, для тебе просто розвага… бо ти — візуал, а я красивий…

   Я мимоволі важко видихаю повітря, бо інакше біль просто розірве мені легені. 

   — Добре. Я зроблю так, як ти хочеш. Завтра зранку поговорю з Андрієм і звільнюся.

   Вона дивиться на мене дивним поглядом. Гадаю, їй неприємна ця розмова. Видно, що вона бажає швидше з цим покінчити. Швидше покінчити зі мною.

   — Я попрошу Андрія, щоб виплатив тобі хорошу вихідну допомогу. І ще… я дуже сподіваюся, що ніхто й ніколи не дізнається про те, що було між нами. Я можу тобі довіряти в цьому? 

   — Я не збираюсь нікому нічого розповідати. 

 — Буду тобі дуже вдячна. Й… я тебе дуже прошу не потрапляй мені більше на очі. Прощавай! 

   Прощавай, Пір'їнко!

 

Книга "Пір'їнка" завершена.

Продовження у другій книзі циклу, яка називається

"За два кроки від жінки, яку я …"

Книгу можна знайти у мене на сторінці.

 

 

(Аби нічого не пропустити, щиро запрошую підписуватись на мою сторінку.

Буду рада новим друзям у ці нелегкі для нас усіх часи.

Хай добро не полишає дім, 

охорони Божої 24/7.) 

Кінець

З цією книгою читають Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 902629 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 617543 Романтична еротика 393787 Не кохай мене Ольга Джокер 450084 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно