Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Спасибі, Тієне, — подякувала Тереса соратнику по пригоді, щойно вони залізли в салон екіпажу.

Чудово він придумав — представитися кузеном. Ентоні врешті-решт не знайшов до чого причепитися. Все обійшлося.

— Леро, що я тобі зараз розповім — не повіриш, — Тереса подивилася на подругу, яка весь цей час чекала в екіпажі.

Та виглядала здивованою. Ще б пак! Ішла Тереса до віщунки одна, а повернулася з хлопцем. Але ж подруга є подруга. Проганяти ще одного пасажира не стала, а приготувалася вислухати історію. Очі горіли цікавістю.

Тереса в усіх подробицях розповіла про неймовірну зустріч з Тоцьким, про гонитву, про падіння та про роль Тієна у всій цій історії. Закінчила фразою:

— Він попросив підкинути до студмістечка.

Відразу ж виникло питання, що ж Тієн там забув.

— Мені треба побачитися з приятелем, який навчається в академії, — пояснив він.

— А як його звати? Може, ми його знаємо, — припустила Лера.

— Вілзорт.

Тереса та Валерія перезирнулися. Ще б пак, вони знають Вілзорта. Він був не просто їхнім одногрупником, він був братом Валерії.

Щоправда, сама Лера дізналася про існування брата зовсім недавно. У подруги взагалі божевільна історія. А все тому, що родичі божевільні. Її батько Ален Ольшанський, один із найзаможніших людей столиці, завжди вважав, що в нього одна дочка — Злата. Але з'ясувалося, що в різних світах він ще має дітей — Валерію та Вілзорта. Вілзорт бодай із магічного світу, а Лера — взагалі, з земного техногенного. Як так вийшло — окрема історія. Але фінал у неї щасливий — родина возз'єдналася.

— Вілзорта зараз немає у студмістечку, — довелося Валерії розчарувати Тієна. — Він поїхав до батька у справах бізнесу.

Простого студента, звичайно, не відпустили б посеред навчального року навіть на кілька днів, але Ольшанський зумів порозумітися з адміністрацією академії. Ціна питання — солідний благодійний внесок до академічного фонду.

— Скоро він з'явиться? — Тієн неспокійно посовався на лаві.

— Тільки за два дні, — не змогла порадувати попутника Лера.

— Ми можемо допомогти знайти, де тобі переночувати, — сказала Тереса.

Інакше хлопцеві доведеться вештатися на вулиці до ранку. Якось він необдумано вирушив до друга вночі. Звичайно, якби Вілзорт був на місці, то подбав би про нього, але оскільки його немає, то це завдання Тереса з Валерією можуть взяти на себе.

Проте Тієн навідріз відмовився від допомоги — сказав, що йому є де побути до ранку.

Варто було екіпажу зупинитися, він вискочив і зник у темряві. Проте Тереса відчувала, що ще неодноразово зустрінеться з ним. Шосте чуття підказувало, що з хлопцем пов'язана непроста історія. Було в ньому щось дивне.

Решта ночі видалася у Тереси не надто спокійною. Тут і так спати залишалося зовсім трохи, а ще й у сон вкрадалися обурливі картини кричущого пророцтва Корнелії — проректор в чому мати народила. Причому, являвся він їй у такому вигляді у вкрай несподіваних ситуаціях. Загалом ніч не принесла відпочинку. А день обіцяв бути насиченим подіями. Сьогодні другий тур відбору на місце помічника. Дуже не хотілося провалити випробування через недосипання.

Збадьорюватися довелося холодним душем та інтенсивними розтираннями. Тереса це вміла. До того ж у неї ще буде сьогодні можливість подрімати на лекціях. І до другої половини дня вона має бути у повній бойовій готовності.

Проте плани було порушено підступністю проректора. Він викликав Тересу до свого кабінету з самого ранку, ще до початку першої пари.

Біля дверей кабінету вона побачила свого конкурента Луказа. А якщо вже і його викликали, сумнівів не залишилося — ось зараз і почнеться змагання, хоч час озвучувався інший — друга половина дня.

Луказ виглядав бадьоро, сяяв упевненістю і всім своїм виглядом показував, що не бачить у Тересі серйозного супротивника.

— Я такий радий, що мені в суперники дістався найкрасивіший і наймолодший з усіх претендентів, — нахабна руда фізіономія задоволено посміхалася.

Яка мила спроба деморалізувати однією фразою — тут тобі і комплімент, і вказівка ​​противнику на його слабкі сторони, і натяк, що у нього немає шансів.

Тереса поставила Луказу плюсик за відсутність відкритої ворожості. Але на жаль, цей плюсик не означав, що вона зменшить оберти. Тереса не збиралася поступатися симпатичному рудому зазнайці.

— Я теж щаслива, що мені в суперники дістався один із найрозумніших та найталановитіших кандидатів. Що ж за задоволення вигравати у слабкого супротивника? Люблю гучні перемоги.

У Луказа око сіпнулося. Він збирався щось відповісти, але не встиг — з кабінету пролунав голос Джозефа:

— Луказе, прошу вас зайти першим.

Він зник за дверима, а Тересі залишалося лише чекати й гадати, яке завдання отримав Луказ і яке завдання отримає вона сама. Чи потрібно буде виконати його одразу, прямо там, у кабінеті, або поки що воно лише буде озвучене і на виконання дадуть якийсь час.

Минуло кілька хвилин, перш ніж Луказ вийшов з кабінету. Він виглядав задоволеним, але обмінятися з ним фразами не вдалося, тому що Тересу запросили зайти до проректора.

— Сідайте, — Джозеф показав їй на стілець. — Напевно, тяжко після безсонної ночі?

Таке вкрадливе питання з натяком на те, що Джозефу відомо про нічні пригоди Тереси. Міг і не натякати. Вона здогадувалася, що Ентоні розповість двоюрідному братові про те, кого зустрів у вежі.

І це він ще не знає про пікантне передбачення Корнелії. Цікаво, як би відреагував, якби дізнався? Тересі ось, наприклад, трохи ніяково. Сиди і думай, коли це станеться. А раптом зараз?

Вона уявила, як Джозеф ні сіло ні впало почав скажено позбавлятися одягу — вбивча картина.

Взагалі, ніщо не віщувало такого розвитку подій. Джозеф був суворий і офіційний. Гарний строгий проректор. У чудовому камзолі та бриджах, які на вигляд нічим йому не заважали…