Наречена для дракона - Марія Люта

Франк зітхнув полегшено, але потім швидко вдав, що зовсім не переживав.

- Анно, а ти підеш зі мною на побачення?

Ось тобі раз. Як все не вчасно.

- Добре, - кивнула, бо я була перед ним у боргу. Та й схоже, я справді подобалася хлопцеві. Ось схожу на пару побачень, може, він прозріє і побачить, яка я насправді – та й сам утече з криками жаху.

Та й мені трохи відволіктись не завадить, а то в мене вже розвивається параноя: здавалось, що лорд Габріель завжди десь поряд,  може, стоїть он за тим кущем, або зараз вигулькне з-за повороту... Що, звісно, було реально, але дуууже малоймовірно. Територія Академія була величезною, з минулим Ректором он я за три роки жодного разу поза його кабінетом не перестрілась...

– Давай тоді сьогодні?  - спитав Франк, зазираючи мені в очі.

Я застогнала про себе. Тільки не сьогодні! Достатньо вже потрясінь для одного дня!

- Ні, пробач. Краще завтра - сьогодні в мене додаткове заняття з Ректором.

Я думала, що нахабно збрехала, а виявилося – ні, наврочила.