Наречена для дракона - Марія Люта
Кабінет ректора Королівської академії магії.
Арденс сидів за столом, Франк Моргенштайм - навпроти. Бахтієор же стояв біля вікна і вдавав, що цілковито поринув у читання книги.
- Ви знаєте, що я можу вас відрахувати? У Бовема тяжка травма обличчя. Можливо, він ніколи не зможе говорити нормально, – ректор був страшний. Він ніби нависав над хлопцем, хоч і сидів із протилежного боку столу. Франк відчував неймовірний тягар, ніби на його плечі тиснула ціла скеля.
- Я не...
- Чи ви думаєте, що якщо він син фермера, а ви аристократ, то вам все зійде з рук?
Франк утиснувся в крісло. Він був неслабким магом, але сила Ректора повністю його пригнічувала, змушувала почуватися дрібною комашкою. Але ж лорд Габріель навіть не показав повністю свій потенціал, так, трохи привідкрив. Франк був знайомий з королем Арати і двома принцами - найсильнішими магами країни, але міг присягнутися, що ті й поруч не стояли. Всевидячий, хто ж перед ним!?
- Я не... там ситуація...
- Говоріть виразно.
- Він напав на Анну! Я лише захищав слабу дівчину! - випалив хлопець на одному подиху.
Арденс ніяк не відреагував, тому Франк вважав за необхідне пояснити:
- Анну Чаус! Вона цілитель, і ну, це... Словом, це про неї всі сьогодні кажуть, що вона того, кхм, — Франк зам'явся, підбираючи слова. Ректор нахмурився і за допомогою закляття левітації змусив підлетіти до себе перо і, не торкаючись до нього, написав щось у блокноті. Франк уважно спостерігав за діями Ректора. Писати закляттям левітації? Це ж яким віртуозом треба бути!? Раптом його осяяло: - То це ви зупинили той камінь, що летів в Анну!? Адже я тоді не встиг, хотів, але не встиг! І не міг зрозуміти, хто це зробив... Ви все бачили, так?
Габріель не обтяжував себе відповіддю. Натомість сам поставив питання:
- Вона тобі подобається?
- Анна? Так, не те слово. Але вона така...
- Яка?
- Серйозна. Цілеспрямована. Красива дуже. Загалом, вона не така, як усі… І не помічає мене зовсім, уникає.
- Добре, - Арденс кивнув своїм думкам. Він був зовсім не в захваті від свого плану, що раптово виник у нього після ранкової події, але для Анни так дійсно буде краще. - Тоді тобі слід докласти більше зусиль, щоб добитись її прихильності.
________
Незабаром Франк Моргенштайм залишив кабінет Ректора. Арденс, як і раніше, похмурий і задумливий, продовжив стояти, спершись на стіл. Бахтієор же відійшов від вікна і розвів руки - він явно хотів щось сказати, але лише мовчки підібгав губи.
- Думаєш, я роблю помилку? - порушив мовчанку Ректор Королівської академії магії.
- Не знаю. Можливо. Все залежить від того, чи зможеш ти наприкінці відпустити Анну.
- Я повинен. Значить – зможу.
– Тоді я розумію твоє бажання влаштувати її майбутнє.
– Але?
- Але... Я боюся, чи правильно ти оцінюєш свої почуття до неї.
- Які ще почуття!? Я лише відчуваю якусь відповідальність за її долю, тільки й усього.
- Ось! Ось про це я й говорю.
Арденс лише похитав головою. Тоді Бахтієор продовжив:
- А ти суворий, однак! Така вистава, аура сили, гнівні погляди... Навіть я був вражений, про хлопця я взагалі мовчу.
- Так я тільки заради тебе і старався, щоб нагадати тобі, недотепі, що я взагалі-то Головнокомандувач, а не закоханий романтик .... - усміхнувся Арденс, але погляд його залишався задумливо-похмурим. — А Франк ніби непоганий хлопець, але нехай все ж таки знає, що якщо образить Анну, я йому просто так цього не залишу.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно