Мій нестерпний ельф - Настуся Соловейко

Звідкись повистрибували його товариші й вчепились мені у спідницю. Здійнявся ґвалт.

Хинка на всі боки сварила їх на незнайомій мені мові.

– Це Йорі, – захекавшись проговорила вона – вочевидь, ти їм сподобалась, вони так просто не наближаються до магів. Зазвичай їх дарують дітям.

– Ірбіс кривос! – підбіг до нас ельф, якому на вигляд можна було дати років триста.

Він махав руками й кричав одне й те саме.

Хинка щось йому відказала, і він розізлився ще більше.

– Він вважає, що ти споганила його товар, ти пахнеш квітками, а Йорі їх обожнюють.

– Та це ж просто парфуми! – обурилася я.

Голда похитала головою.

– Він вимагає, щоб ти купила бодай одного, інших він так і бути, забере.

Я розгублено кліпнула очима. Ще мені якихось Йорі не вистачало!

На секунду мою увагу привернуло татуювання на руці ельфа, монета із профілем чоловіка з величезним носом. Помітивши мій погляд, він натягнув рукав сорочки нижче.

Навколо нас вже зібрався цілий натовп.

– Краще вже купити в нього одного, він не відчепиться.

Вихопивши з моїх рук три Сути, а це було зовсім не дешево, торговець познімав з мене усіх Йорі, а того, що вчепився в косу поклав у невеличку коробку із круглими отворами.

– Ордос лум торін! – сказав він, і пішов геть.

– Що це значить?

– Годувати три рази на день.

Я фиркнула.

– А ти знаєш, що вони їдять?

– Так, магічні цукерки здебільшого. П’ють нектар з квітів.

– Що?

– Доведеться випускати його до саду. Ходімо.

Я втупилася на істоту у коробці. Маленький круглий, наче кулька, пухнастий, з величезними очима й хоботком.

– Уррррр урррр, – кліпнув він очима.

Закривши коробку, я згадала про іншу, яку так і не відкрила. Треба все ж таки дізнатися, що в ній.

Хинка

Пані Шмок