Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Аріелла Віндор
Академія вражала своєю величчю та могутністю. Стародавній замок з безліччю шпилів та великих веж, нескінченними рядами вікон, і великою кількістю входів та виходів.
Через величезні вхідні двері ми зайшли у Академію і поринули у довжелезні коридори, які зустріли нас тишею.
Ріхтер був напруженим. Після вчорашньої розмови з батьками він зустрічався з ректором, щоб домовитися про моє навчання. Що казати, ректор був здивований дізнавшись про наш шлюб і про бажання Ріхтера влаштувати мене в Академію. Розмова видалася у них досить важкою. Але мій чоловік домігся свого і тепер він впевнено вів мене коридорами Академії на зустріч з ректором.
– Все буде добре, – Ріхтер міцніше стиснув мою руку і штовхнув двері з написом «Ректор».
У приймальні сиділа молода драконесса з яскраво рожевим волоссям.
– Професор фон Варретт! – зраділа вона, побачивши Ріхтера, а потім перевела здивований погляд на мене.
– Мікель у себе? – дракон зміни її настрою не помітив.
– Так.
– Нам туди, – потягнув мене Ріхтер у інші двері.
– Аріелла, Ріхтер. Я так радий вас бачити! – посміхнувся ректор відірвавшись від якихось важливих паперів.
– Мікель, я тобі не вірю, – заявив мій чоловік.
– Я справді радий! Але ж ти розумієш, що влаштувати Аріеллу в Академію драконів за одну годину справа не з легких! Тому й не виходить радіти всією душею, – почав виправдовуватися ректор.
– Ти теж доставив мені багато клопотів, – Ріхтер усадив мене в крісло. – То як все вирішилося?
– Було важко, але все як ти хотів. Другий курс бойовиків. Вона твоя.
– Бойовиків? – я аж підвелася з крісла, але Ріхтер утримав мене за плечі.
– Ти що не попередив Аріеллу?
– Арія, так буде краще.
– Але ж другий курс та ще й бойовики! Що ти задумав?
– Зараз в Академії не зовсім безпечно. Тут може бути багато прихильників короля, які захочуть мені помститися. Тому з бойовиками ти будеш у безпеці.
– Можливо таки факультет зіллєваріння?
– Ні, – заперечив чоловік. – Це не обговорюється.
– Ось всі необхідні документи. Розклад занять, план Академії, перелік необхідного. Ріхтер Аріеллу необхідно поселити в гуртожитку.
– Що? – заревів мій дракон.
– Студенти живуть у гуртожитку. Хоча б у дні навчання!
– Добре, – прогарчав Ріхтер. – І де ти збираєшся її поселити?
– З бойовиками? – було запропонував Мікель, але поглянувши на Ріхтера, у якого миттю потемніли очі, швидко виправився. – Хоча думаю, що Арії краще буде з Ігнессою.
– Підходить. Ходімо, Арія, – Ріхтер вивів мене з кабінету.
– Хто така Ігнесса?
– Ось Ігнесса, – дракон вказав на дівчину з яскраво рожевим волоссям.
– Ігнесса, це Арія, твоя нова сусідка по кімнаті.
Ми з драконессою прискіпливо вивчали одна одну.
– Привіт. Давай проведу тебе до кімнати, – першою відмерла драконесса.
– Я зайду пізніше, – повідомив Ріхтер.
– Ходімо, – позвала драконесса, і повела мене лабіринтами Академії. – Гуртожиток знаходиться у південній вежі. Це сама велика вежа, у якій для кожного факультету є своє крило.
– А у якому крилі живеш ти?
– У крилі викладачів, – Ігнесса підвела мене до гвинтових сходів. – Нам на третій поверх.
Крило викладачів це добре, і Ріхтер поруч буде. Піднявшись на поверх Ігнесса зупинилася біля однієї з кімнат.
– Піднеси свою руку, для зчитування аури, – повідомила драконесса.
Я стрепенулася. Сподіваюся, що амулет не стане перешкодою. Притулила руку до сканера.
– Все, тепер ти можеш заходити до кімнати сама, без моєї допомоги.
Кімната насправді виявилася двома кімнатами з’єднаними між собою невеличким передпокоєм, у якому ми одразу і опинилися. У кожній такій кімнаті були ліжко, шафа, крісло, стіл і стільці.
– Ванна там, вона спільна, – повідомила Ігнесса. – Кухня є на поверсі, але нею ніхто не користується. В їдальні дуже смачно готують, думаю ти собі знайдеш щось до вподоби.
– А кава там є? – з надією запитала.
– Ні. Дракони не люблять каву.
– Справді? Не помічала.
Я була здивована, адже Ріхтер залюбки пив зі мною каву. Що ж, з напоєм треба щось вирішувати!
– А тебе на факультет зіллєваріння прийняли?
– Ні, бойовиків.
– Дивно, – дівчина подивилася на мене уважніше. – А чому не зіллєваріння, адже це факультет ректора? – якось наполегливо випитувала драконесса.
– Професор фон Варретт наполіг на бойовому факультеті, хоча і справді зілля мені ближче.
– І ректор не наполягав?
– Ні, навіщо йому це?
