Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Дивно, та Вальдес зазвичай сама прямота. Це поки справа не стосується її аркської родини. Ось тут мене завжди не покидає відчуття недосказаності. 
Таке ж саме враження справляє її особиста справа, яку ми з Едріаном поцупили з кабінета Саттера ще на початку навчального року. Товариша тоді заінтригувала загадкова сіроока менталістка, ну а мене нервувало її походження.

- Я думаю, нам варто з'їздити туди. Познайомитися з твоєю ріднею.
Ідея прийшла несподівано, але, судячи по обличчю моєї нареченої, потрапила саме в ціль.
- Що? Навіщо? - Вальдес зблідла і помітно занервувала.
- Ми скоро одружимося. Як це, навіщо? - непохитно стояв на своєму.
- Скоро? Я ж лише першокурсниця! 
Якби це сталося хоча б на місяць раніше, мене б потішив щирий жах в її очах. А так... Навіть неприємно, чи що...
- І що? Зате я цього року закінчую академію.
- Мені потрібно навчатися, любий, - зі знущальною усмішкою дівчина видала цей, як їй здавалося, аргумент.
- То будеш собі навчатися. Думаю ми зможемо собі дозволити дім в Дегсбурзі.
Відповів, посміхаючись куди більш променисто. Не без задоволення спостерігав розгубленість на гарненькому личику Сніжинки.
- Справді, Таро, поїхати на Арк - гарна ідея.
Допомога несподівано прийшла з боку Канінгтон. Та взялась вмовляти свою норовливу подружку.
- Подумай, ти зможеш побачитися з тіткою. А ще ми спробуємо вивідати, що трапилося з бібліотекою Рікона. Ну а коли дуже пощастить, то може навіть дізнаємося, хто ж врешті решт твій батько. 
На останню репліку Тіара чомусь лише криво усміхнулась, чи то мені здалося. Та зараз куди більше хвилювало інше.
- Ми? - перепитав зеленооку стихійницю, бо не повірив спочатку власним вухам.
- Звичайно, я ж не покину подругу. До того ж в мене всеодно немає планів на канікули.
Широка посмішка Канінгтон осяяла кімнату.