Академія об'єднаних талантів. Туман бажання - Лада Астра

   А він не зупиняється і йде з нею в темряву, якомога далі від натовпу. 

  Ставить на ноги притримуючи та відразу цілує. Гаряче, міцно, не стримуючись розціловує її замурзане обличчя. Йому це зараз треба як повітря. Треба відчути, що вона жива. Думав відштовхне відразу, але ні. Відповіла і пригорнулась до нього. 

   "Все. Добігався." – подумав хлопець, заглядаючи в очі ще явно шокованої дівчини й розуміючи, що не відпустить. Тепер ніколи не відпустить.

Таки відредагувала я главу на телефоні)) Усім приємного чмтання. Вона вийшла дещо емоційною, як на мене, але це ще не кінець. По переду ще будуть випробування. Та поки я писала цю частину, мурахи так і бігали по мені. Не знаю. Можливо через вічний страх опинитись під завалами, але емоції пройшли просто крізь мене. Усім приємних вихідних. Сподіваюсь, що понеділок подарує мені відремонтований ноут)))