Меланка - Нора Нойс

Цього дня, як і наступні, я провів в палаці Меланії. Мене, як безпритульного кота, забрали прямо з вулиці в притулок. Нагодували, обігріли і виділили тепленьке ліжечко.
Пф. Аж смішно стає. Напевно в ці дні мені потрібно було розібратися в собі. Зібрати залишки раціонального мислення і свої розбурхані почуття до купи і прийняти єдине правильне рішення. І те, що Меланка моя істинна і моя доля було легко і приємно прийняти. А от те, що в нашу ідилію не вписується Кай, вже важче. Емоції так і плющили мене. Особливо, коли наступного для припхався сам ціанець.
І як би він не впирався, що хоче жити з Меланією в одних покоях, його, як і мене поселили в гостьових. По сусідству зі — мною. Хоч щось радує.
І от кожного ранку, коли ми мало не наввипередки бігли до Меланії, щоб побажати доброго ранку і зробити якісь маленькі сюрпризи, кожного разу зустрічалися лоб до лоба. Оскільки наші кімнати знаходилися прямо навпроти.
- Слухай! - осмикує мене Кай, коли ми в черговий раз зустрілися в коридорі зранку.
- Що?
- Я розпитав нашу відьму, що це за такий ритуал вони провели.
Хм. А це вже цікаво. Зупиняюся, щоб вислухати його і нічого не пропустити.
- Ну...? - підганяю його, бо цей чорношкірий придурок тільки самовдоволено либиться.
- Звичайний ритуал по придушенню емоцій.
От придурок! Що знав, те і дізнався! Розвертаюся, щоб йти далі, проте цей ціанець хапає мене за руку, знову затягуючи за ці дурнуваті штори.
- Але! -акцентує. - Твоя Янка.
- Вона не моя, — перебиваю його.
Кай тільки закочує очі.
- Вона влила в це плетіння до фіга своєї сили. Тому Меланка і не пам’ятає нас.
Сказати, що я здивований, це нічого не сказати. Якого хріна? Яна абсолютно не контролює свою силу і дозволяти їй проводити експерименти на живих істотах — це занадто!
Ошелешено вилуплююся на цю самовдоволену морду. Якого фіга, він такий задоволений собою?
- Не бачу причин для радощів! — шиплю йому в обличчя.
Так і потеліпав би його за шкірку, але він, як завжди, розгулює з голим торсом. Навіть Земля не змінила цього ціанця.
- Як не бачиш? - кривиться він. - Ти що не помітив, як з дикої фурії, яка ненавидить чоловіків, Меланка стала ніжної квіточкою?
Ем...Звичайно помітив і мене це страшенно заводить. Але те, що вона була дикою фурією мені також не абияк подобалося.
- В нас є всі шанси! - продовжує тараторити він, ще ближче нахилившись до мене.
- Ми її закохаємо в себе і без магічної прив’язки. Уявляєш, яка це буде сильна любов. А коли плетіння спаде, вона нас полюбить ще сильніше.
Хм...А ціанець правий.
- Тільки...домовимося одразу! Я тобі не заважаю, ти мені!
- Ок!
На цьому і розійшлися. Домовившись, що сьогодні він приділяє максимально уваги нашій парі, завтра я. І так до скінчення віків!
Щоб не заважати ціанцю втілювати всі свої збочені фантазії по звабленню, я пішов з дому.
Спочатку, вкотре, пройшовся палацом в надії зустріти Олофа, але його, стандартно, не було.
- Рада! - побачивши вдалені руду голову, одразу ж пішов до неї.
Як-не-як її найменша наша королева! Може їй щось відомо про зятя.
- Декараю? Давай швидше!
Не встиг я підійти, як побачив, що дійсно навколо всі бігали, кудись спішили.
- Ти не бачила Олофа?
- Ні! Але я впевнена він це все спланував. Щойно був опублікований наказ про регенство.
Ого, нічого собі. Знову зміни у владі. І як це сприймуть дракони, тільки богам ясно. Та й регент — це не король. Регента можна вбити, а малу королеву викрасти. Або взагалі захопити владу. Ну і справи.
- А хто регент?
- Регенти!
- Що?!
- Я, Арсайла, Ден, і Даніель.
Чотири регенти. Я в шоці. Чого-чого, а розуму Олофу не відняти!
Раду відволік плач малої рудоволосої королеви. Істинна Олофа. Аж не віриться досі. Проте шлюбне тату, яке красується на її дитячій ручці, краще будь-яких доказів, підтверджує це.
Раптово мала перестає капризувати і плакати, а Рада здивовано скрикує.
- Що це таке?
Я, як і всі присутні, ошелешено спостерігаємо за тим, як шлюбна мітка починає тьмяніти.
Що відбувається? Ні, не може бути! Ні, Олоф не міг померти!

Любі мої! Маю ідею, про написання книги про королеву Селін) Попередньо планую назвати книгу " Згадай! Знайди! Закохайся!Знову!" Як вам ідея? Хотіли би зануритися в майбутнє?