Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг
Сторінки були пожовклі та крихкі, а чорнило вицвіло, але почерк Володимира Чорного був розбірливим і чітким. В щоденнику були записи про його життя, про його дослідження магії, про його боротьбу зі злом. Олеся з жахом прочитала останній запис у щоденнику, написаний тремтячою рукою.
"Я зробив жахливу помилку", - писав її прадід. "Я спробував підкорити собі силу темряви, але вона виявилася сильнішою за мене. Я відкрив портал в інший світ, світ жахливих істот і темної магії, і тепер зло може проникнути в наш світ. Я не знаю, як зупинити його. Я боюсь, що я прирік Чорнолісся на загибель".
Останні слова були написані нерозбірливо, ніби Володимир Чорний втратив свідомість або його рука затремтіла від жахливого усвідомлення того, що він наробив. Олеся відчула, як її серце стискається від страху. Вона зрозуміла, що її прадід був причиною всіх бід, які трапилися з селом. Він відкрив портал в інший світ, і тепер зло може вільно проникати в Чорнолісся.
Вона розповіла про це Круку, і він був шокований. Він не міг повірити, що прадід Олесі, який завжди здавався йому символом добра і мудрості, зробив таку жахливу помилку. Він зрозумів, що боротьба ще не закінчена, і що їм доведеться зіткнутися з ще більшою небезпекою.
"Що нам робити?" - спитав він, дивлячись на Олесю з тривогою.
"Ми маємо закрити портал", - відповіла Олеся рішуче. "Ми маємо виправити помилку мого прадіда і врятувати Чорнолісся". Але в її голосі чулася невпевненість. "Але я не знаю, як це зробити".
"Ми знайдемо спосіб", - сказав Крук, беручи її за руку. "Ми завжди знаходимо".
Вони почали шукати інформацію про портал і про те, як його закрити. Вони вивчали стародавні книги з бібліотеки бабусі Олесі, розпитували старійшин села, які ще пам'ятали легенди про чорнокнижника та його магію, шукали підказки в лісі, намагаючись розгадати таємниці Чорнолісся.
Нарешті вони знайшли стародавнє пророцтво, записане на пергаменті, який зберігався у старій скрині на горищі. В ньому було сказано, що портал можна закрити лише за допомогою магічного артефакту — ключа від іншого світу.
"Де нам знайти цей ключ?" - спитав Крук, вдивляючись у загадкові символи на пергаменті.
"Я не знаю", - відповіла Олеся, відчуваючи, як її серце сповнюється тривогою. "Але я відчуваю, що він десь поблизу".
Вони почали шукати ключ. Вони обшукали все село: кожен будинок, кожен куточок, кожен підвал. Вони прочісували ліс день за днем, перевертаючи кожен камінь, заглядаючи під кожен кущ. Але нічого не знайшли. Вони вже почали втрачати надію, а час минув…
Сонце вже сідало за обрій, фарбуючи небо в ніжні рожеві та золотисті кольори. Олеся та Крук, втомлені та зневірені, йшли берегом річки, що протікала неподалік від села. Вони вже кілька днів поспіль шукали ключ від іншого світу, але їхні пошуки були марними.
"Може, пророцтво помилкове?" - промовив Крук, з сумом дивлячись на воду. "Може, цього ключа взагалі не існує?"
Олеся мовчала. Вона не хотіла втрачати надію, але сили вже покидали її. Вона нахилилася, щоб вмити обличчя холодною водою, і раптом помітила щось блискуче на дні. Це був невеликий срібний ключ, прикрашений дивними символами, схожими на ті, що вона бачила на надгробку прадіда.
"Це він!" - вигукнула вона, і її голос затремтів від хвилювання. "Це ключ від іншого світу!"
Вона обережно дістала ключ з води. Він був холодний і важкий, і від нього віяло якоюсь дивною енергією. Олеся відчула, як її серце почало битися швидше. Вона знала, що вони знайшли те, що шукали.
Крук з радістю обійняв її, підхопивши на руки і закрутивши в повітрі. "Ми зробили це!" - вигукнув він. "Ми знайшли ключ! Тепер ми можемо закрити портал і врятувати Чорнолісся!"
Вони дивилися один на одного, і їхні очі сяяли щастям і надією. Вони знали, що найважча частина їхньої місії ще попереду, але вони були готові до неї. Вони були разом, і це давало їм силу протистояти будь-яким випробуванням.
+++
Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.
Якщо сподобалося підтримайте лайком. Для мене як автора дуже важлива ваша підписка, тому прошу підтримати і цим. Також не видаляйте з бібліотеки.
