Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг

Але небезпека прийшла звідти, звідки її не чекали. Одного дня в село, ніби з нізвідки, прийшла жінка. Вона була молода і надзвичайно красива, з довгим чорним волоссям, що спадало на плечі темними хвилями, і проникливими блакитними очима, що здавалися бездонними. Вона рухалася з грацією лані, і кожен її рух був сповнений природної чарівності. Вона представилася як Марія і сказала, що вона — сестра Олесі, про яку та ніколи не чула.

Марія була знаряддям в руках чорнокнижника. Він знайшов її багато років тому, коли вона була ще дитиною, і виховав її як свою слугу, навчивши темної магії та підступності. Він послав її до Чорнолісся, щоб вона шпигувала за Олесею і допомогла йому помститися. Марія чудово зіграла роль люблячої сестри, обдуривши Олесю і завоювавши її довіру. Але в глибині душі вона була холоднокровною зрадницею, готовою на все, щоб виконати наказ свого господаря.

Олеся була приголомшена. Вона не знала, що у неї є сестра. Її мати ніколи не згадувала про це, і Олеся виросла, вважаючи себе єдиною дитиною в сім'ї. Звістка про сестру викликала в ній вир емоцій: радість, здивування, цікавість, але й ледь помітну тривогу.

Марія розповіла, що вона виросла в іншому селі, далеко від Чорнолісся, в сім'ї їхнього батька, який пішов з родини ще до її народження. Вона дізналася про Олесю від своєї бабусі по батьківській лінії, яка недавно померла. Бабуся розповіла їй про сестру і про Чорнолісся, і Марія вирішила знайти Олесю і познайомитися з нею.

Олеся була рада зустрічі з сестрою. Вона завжди мріяла мати сім'ю, мати близьку людину, з якою можна поділитися своїми радощами і печалями. І тепер її мрія здійснилася. Вона з головою поринула в спілкування з Марією, розповідаючи їй про своє життя, про Крука, про Чорнолісся і його таємниці.

Але Крук не поділяв радості Олесі. Він не довіряв Марії. Він відчував від неї якусь небезпеку, якусь приховану загрозу. Він бачив, як вона крадькома спостерігає за Олесею, як вона цікавиться її магічними здібностями, як вона розпитує про Зміїний Яр і старовинне кладовище. Він зрозумів, що поява Марії в Чорноліссі — це не просто випадковість. Він мав з'ясувати, хто вона насправді і що задумала.

Одного вечора, коли місяць завис над Чорноліссям, кидаючи довгі, химерні тіні на землю, Крук вирішив прогулятися околицями села. Він все ще не міг позбутися тривожних думок про Марію. Його інтуїція підказувала йому, що з цією жінкою щось не так, що вона приховує якусь таємницю.

Проходячи повз хатину Олесі, він помітив, як Марія крадькома вийшла з хати і швидко пішла в бік лісу. Вона озиралася навколо, ніби боялася, що її хтось помітить. Крук миттєво напружився. Він вирішив простежити за нею, щоб з'ясувати, що вона задумала.

Він обережно слідкував за Марією, ховаючись в тіні дерев. Марія йшла глибоко в ліс, до того місця, де колись був відкритий портал. І там, на галявині, осяяній місячним світлом, Крук побачив її... разом з чорнокнижником.

Вони розмовляли пошепки, і Крук не міг почути, про що вони говорять. Але він зрозумів все без слів. Марія — зрадниця. Вона співпрацює з чорнокнижником і хоче зашкодити Олесі і Чорноліссю. Його серце стиснулося від гніву і розчарування.

Крук негайно повернувся до села і розповів Олесі про те, що побачив. Олеся була шокована. Вона не могла повірити, що її власна сестра, яку вона так радо зустріла, якій так довіряла, зрадила її.

"Як вона могла?" - спитала вона з розпачем, і сльози потекли по її обличчю.

"Я не знаю", - відповів Крук, обіймаючи її і притискаючи до себе. "Але ми маємо зупинити її".

Вони вирішили протистояти Марії і чорнокнижнику. Вони знали, що це буде небезпечно, але вони не мали вибору. Вони мали захистити Чорнолісся, захистити свій дім, захистити один одного.

Олеся відчувала змішані почуття: гнів, розчарування, біль. Вона не могла повірити, що її власна сестра здатна на таку підлість. Вона згадувала їхні спільні вечори, розмови, сміх. Невже все це було брехнею? Невже Марія весь цей час лише прикидалася? Невже в її серці не було ні краплі сестринської любові?

Крук бачив страждання Олесі, і його серце розривалося від болю. Він ніжно обійняв її, притискаючи до себе, і гладив її волосся, намагаючись заспокоїти.

"Не звинувачуй себе", - сказав він, і його голос був сповнений тепла і співчуття. "Ти не могла знати, що вона така. Ти відкрила їй своє серце, бо вірила в добро і сімейні зв'язки. Не можна звинувачувати тебе в тому, що вона виявилася негідною твоєї довіри".

"Але вона — моя сестра", - сказала Олеся крізь сльози, її голос тремтів від болю і образи. "Як вона могла так вчинити зі мною? З нами всіма?"

"Я не знаю", - відповів Крук, і в його голосі відчувалася рішучість. "Але ми маємо бути сильними. Ми маємо захистити себе і село від неї і від чорнокнижника. Ми не можемо дозволити їм перемогти".

Вони вирішили влаштувати пастку для Марії і чорнокнижника. Вони знали, що вони планують атакувати село і викрасти ключ від іншого світу, щоб відкрити портал і впустити в Чорнолісся ще більше темних сил. Вони мали бути готові до цього і запобігти їхнім зловісним планам.

Олеся зібрала жителів села на головній площі. Вона розповіла їм про зраду Марії і про план чорнокнижника. Люди були налякані, почувши цю новину. Вони не могли повірити, що Марія, яка так швидко завоювала їхню довіру і симпатію, виявилася ворогом. Але вони були готові боротися за свій дім, за свої сім'ї, за своє майбутнє.

Олеся, разом з Круком, розробила план захисту. Вони вирішили використати магію Олесі і силу жителів села, щоб дати відсіч ворогам. Олеся навчила їх новим заклинанням, які допоможуть їм захиститися від темних сил. Крук же розділив чоловіків на загони і розставив їх на позиції навколо села, щоб вони могли атакувати ворога з усіх боків. Люди озброїлися, хто чим міг: луками зі стрілами, сокирами, косами, списами. Вони були готові до бою, готові захищати свій дім до останньої краплі крові.

Вночі, коли місяць ховався за хмарами, а вітер шелестів листям, на Чорнолісся опустилася зловісна тиша. Але це була лише затишшя перед бурею. З темряви лісу виступили потворні тіні, наближаючись до села з незрозумілою метою. На чолі цього війська йшли Марія і чорнокнижник, їхні очі палали жагою помсти і бажанням знищити все, що ставало на їхньому шляху.