Попелюшка навпаки - Галина Курдюмова

- Дівчатка сьогодні прихворіли, та завдяки рекомендаціям нашого сімейного лікаря Архопуса вже добре почуваються і навіть не встигли нічого накоїти. Сідайте, дівчатка. Сьогодні особисто проконтролюю, щоб ви вчасно лягли, а завтра з самого ранку розпочнемо готуватися до балу. Ах, як же це хвилююче! Згадую свій перший бал…

Вечеря була розкішною… для батьків, і вельми скромною для нас із сестрою, мабуть, щоб ми не розтовстіли до балу. Добре, хоч встигла пирогів наїстися. Щоправда, нам дозволили десерт: ягідне желе.

Не знаю, чим займалась Ліліана, та мене баронеса після вечері годину «вигулювала» на свіжому повітрі, щоб був гарний колір обличчя, як вона сказала, потім «замочила» на годину у ванні з трав’яним відваром та молоком, потім служниця змастила моє тіло ароматичними олійками і лише після усіх процедур я відправилась у ліжко.

А ранок зустрів наше сімейство справжньою трагедією. Мою зведену сестрицю Ліліану скрутив тяжкий шлунковий розлад. Про це мені повідомила баронеса з трагічним виглядом та бісиками в очах, що дозволило припустити її причетність до того нещастя. Вона ж обіцяла, що вродлива падчерка не зможе стати мені на перепоні.

А далі для мене почалося пекло, тобто, підготовка до балу. Між манікюром та педикюром я вирвалась провідати сестру. Якщо вона залишиться вдома, то не матиме змоги познайомитися з принцом, закохати його у себе і моя місія піде шкереберть. Можливо, вона сама придумала хворобу, щоб не йти на бал?

- Твоя хитрість не допоможе! - З таким звинуваченням я увірвалась до спальні Ліліани. - Якщо ти залишишся вдома, то вже програла і можеш починати драїти підлогу у моїй спальні прямо зараз!

Та побачивши бліду виснажену сестрицю, що лежала, скрючившись у позі зародку та обіймаючи подушку, зрозуміла, що таки їй справді погано. Відчуваю руку баронеси.

- Чому не покликали лікаря?

Одна із служниць пояснила:

- Лорд Жан особисто відправився до королівського палацу за доктором Архопусом, та це займе чимало часу…

- І що ж наш сімейний лікар робить у королівському палаці?

- Він відбув ще учора за запрошенням самого короля, міледі. На бал приїздить чимало сімей, які проживають далеко, і найкращих лікарів запросили про всяк випадок.

Від нас до королівського палацу години дві з половиною, як мінімум, туди й назад - вже п’ять. Та за цей час й дуба врізати можна! Ох, маман, що ж ви творите?

- Геть усі! Залиште нас наодинці!

Перелякані служниці вийшли, а я замкнула двері зсередини і потягла Ліліану, що ще намагалась впиратися, до туалетної кімнати. Сунувши їй до рота її ж біляву косу, примусила добряче звільнити шлунок.

- Ти мене вбити хочеш! - пищала сестриця, хапаючи повітря. - Залиш мене! Я й сама помру!

Та хто їй дозволить? Благодійність, звісно, не в моєму характері, та Попелюшку слід поставити на ноги і відправити на бал! Поки Ліліана, якій трохи полегшало, вмивалась, я знайшла у комині обвуглену деревину і розтерла у порох, потім розвела з водою і заставила випити. Ось тобі й активоване вугілля. Сестриця ще пару разів бігала очищати шлунок і я знов поїла її цілющою водою. Врешті решт вона лягла, склавши руки на животі, ніби зібралася помирати, і заснула за мить, що я порахувала добрим знаком.

Тільки зараз почула, що у двері гепають і умовляють мене відчинити. Відчинила. До кімнати увірвалась баронеса, а за нею кілька служниць.

Побачивши бліду, мов з хреста зняту, Ліліану зі складеними ручками, леді Антуанетта жахнулась:

- Вона померла?!

- Ні, спить, - поспішила я заспокоїти маман. - Здається, їй стало краще.

- Що ти тут робила, Кароліно? Нащо замикались?

- Рятувала сестру.

Вираз обличчя баронеси запевнив мене, що вона таки доклала рук до хвороби Ліліани, і тепер вважає, що я - несповна розуму.

- Рятувала?.. Нащо?.. - зашепотіла мені на вухо маман. - Нічого б з нею не сталося, звичайний розлад. Побігала б до туалету, через день-два усе б минулося… А тим часом на балу ти і принц…

- А якщо б організм не витримав? Погляньте, матінко, яка Лілі бліда та слабка!

Звісно, я не думала, що сестру здатен вбити якийсь там понос, не дивлячись на зовнішній вигляд вона ще багатьох переживе, та баронесу слід було налякати.

- Не чіпайте її, хай поспить. Гадаю, Ліліана спатиме до самого вечора. Мамо, ходімо вже, нам слід готуватись до балу! - Я підхопила баронесу під лікоть і вивела з кімнати сестри, поки вона ще до чогось лихого не додумалась.