В твоїх руках не страшно - Ольга Островська
− Брат просто знає, що я готовий тебе назвати своєю дружиною хоч цієї ночі, − абсолютно серйозно повідомляє Адлар. − Ти з таким захопленням переймалася тим, як йдуть приготування, приміряла сукні. Я гадав, що тобі хочеться всіх цих пишних весільних урочистостей, моя принцесо. Тому й не квапився з обрядом.
– Отже, вирішено. Цієї ночі ви й одружитесь, – озвучує своє рішення його величність.
− І завтра ж вирушаємо в дорогу, − продовжує його думку Адлар.
Подальшу розмову доводиться припинити. Брати знову викривляють простір, переносячи нас майже до самих воріт.
Аєдан наказує одному з вартових на посту привести йому коня. І коли його наказ виконують, вмить схоплюється в сідло, одразу ж пересаджуючи мене до себе й залишаючи свого жеребця Торі. Тож шлях до палацу ми долаємо вже без зупинок і зволікань, припустивши коней швидкою риссю.
А в палаці все закручується ще швидше. Адлар відносить Кахін в її колишні покої, і я ув'язуюсь за ним, маючи намір ще раз обстежити стан віщунки й продовжити лікування. Торі, звісно ж, йде з нами, не бажаючи розлучатися зі своїм коханим.
Аєдан, викликавши Бранна, наказує тому не спускати з мене очей і захищати від будь-якої тіні, а тоді спішно рушає вирішувати термінові справи, пов'язані з майбутнім обрядом і безпекою палацу.
Вклавши бабусю в ліжко в її покоях, Адлар веде Торі готуватися до весілля. А я зосереджуюсь на своєму завданні, по крихтах повертаючи літній відьмі вичерпані життєві сили.
Зі мною залишається тільки мій лисий охоронець, що підпирає стіну поруч із дверима.
− Я рада вас знову бачити, дейре Бранн. Як ваші справи? − запитую тихо, коли лікування вже не вимагає повної концентрації моєї уваги. − Його величність вас тоді не покарав?
− Не хвилюйтеся, світла дея, − посміхається він. − Зі мною все гаразд. Це був для мене гарний урок. А що з віщункою?
− Магічне виснаження. А вона немолода. От організм і не впорався. Потрібно підтримати.
– Жити буде? – скидає Бранн брови.
− Так, звісно.
− Добре. Мені є що їй сказати.
Підозрюю, що нічого хорошого. Впевнена, звісно, що Бранн не опуститься, до того, щоб якось нашкодити старенькій, але висловитися після того, що вона з ним зробила, точно має право.
