Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Припіднімаю голову і бачу Селесту. Вона одягнена в ніжно-блакитну сукню, що личить до її темного волосся. Жінка кидає на мене швидкий погляд і виймає з ящику письмового столу товстий гаманець. 

- Ось, тут все, - подає його Віктору, - забирайся геть.
Чоловік широко посміхається їй, а потім, виходячи з кімнати, і мені. 
Розгублено всідаюсь на дивані, коли двері за моїм викрадачем зачиняються. Запитально дивлюсь на жінку.
- Сієна, - сухо кидає вона, сідаючи за стіл, навпроти мене.
- Я знаю.
Така скупа відповідь їй не надто до вподоби. Бачу це по насуплений бровах і роздратованому сірому погляду.
- Я думала, нам варто познайомитися, - жінка криво усміхається.
- Ти для цього мене викрала? 
- Тебе викрав Віктор, - вона безтурботно відкидається в кріслі і складає пальці перед собою будиночком.
Закочую очі, даючи зрозуміти наскільки це нікчемна відмазка.
- Треба ж, вийшла справжня біла відьма! Рікон був би задоволений експериментом.

Вперше за весь час вона щира. В сірих очах загораються іскри нездорового ентузіазму, а губи спотворює жорстока усмішка.
Я забуваю як дихати... Сієна. Темний чарівник для темного ритуалу. Отже це була вона. Рікон помер. А вона роками вичікувала, ховаючись під личиною леді Канінгтон! Чого тільки чекала? Завершення жахливого "експерименту"?!

- Не дивись так на мене, - вередливо морщить носа жінка.
- Чому? 
Єдине питання, на яке знаходжу в собі сили. Бо здається, що земля тікає з під ніг. Ще трохи і я провалюся в прірву емоцій. До болю кусаю нижню губу, аби хоч якось повернути себе до реальності.
- Чому що? 
Вона дивиться на мене зі щирим здивуванням.
- Чому ти допомогла Рікону зробити це? Зі мною? З Ерікою...

Внутрішньо здригаюся від жорстокості, з якою ці двоє змусили мою названу матір вбити власну дитину. А потім підселили в її тіло мою душу... Наскільки хвору фантазію треба мати для такого?!

- Ти така дурна, - засміялась колишня відьма. - Але це не дивно, з огляду на те, хто тебе виховував. Ані Корделія, ані Еріка великим розумом ніколи не вирізнялися. Та й Рік... Дарма, що все життя книжки свої колекціонував! Знаєш, якби не моя безвідмовна сестричка, він би так і помер цнотливим бібліотекарем.

Сієна зневажливо скривилась.

- Що ти хочеш цим сказати? - від її злих насмішок мене вже починало нудити.
- Що Рік при всьому бажанні не зміг би придумати щось подібне. Це не я, а він мені вдало підвернувся. А разом з ним і небажана вагітність Еріки. Темні боги, до чого ж недолугі родичі мені дістались!

Якщо я коли і називала інших відьом дому Вальдес зарозумілими стервами, беру свої слова назад. Переплюнути Сієну нікому з них не вдалося б. 

Вона не просто жорстока. Вона бездушна.