Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Задоволення настільки різке, що від судоми зводить ноги, а все тіло пронизує мілке тремтіння. Лише захоплений погляд Кая - єдине, що дозволяє зачепитися за реальність. Не потонути в вирі нестримного розпачу.
Це як знайти і відразу втратити. 
Я чую його стогін, спостерігаю пік задоволення на красивому обличчі. Його злегка трусить, м'язи піді мною напружуються, щоб потім розслаблено обмякнути.
Якийсь час він продовжує міцно притискати мене до себе, не дозволяючи зрушити з місця. Потім рване дихання вирівнюється, хватка ослаблюється.
Злегка відсовуюсь і не вірю своїм очам. Кайєн заснув. Виглядає при цьому таким мирним, ніжним і розслабленим, як ніколи раніше.
Обережно вивільняюсь з обіймів, щоб не розбудити нареченого і йду в душ.

Там, разом з потоками теплої води на мене навалюється розкаяння. Викручую температуру на максимум, бо здається, що тільки справжній окріп здатен зігріти крижаний холод, який поселився в спустошеній душі. 
А коли виходжу з душу і встаю перед дзеркалом, розумію всю невиправність свого вчинку. Від плеча до лопатки на моєму тілі розпустилися бутони чорних троянд. В їх серцевині виблискують крижані кристали. Цей візерунок таврує не тільки шкіру, а й моє серце.