Попелюшка навпаки - Галина Курдюмова

Вийти до гурту у одязі служниці було незручно, я б виглядала білою вороною і приковувала до себе усі погляди, що зовсім не потрібно. Тому довелось спостерігати за молоддю з-за кущів. Одна за одною лунали народні пісні, танок змінювався хороводом, а хоровод - наступним танком. Ліліана вже сплела собі пишний вінок з лісових трав і майже загубилася серед танцюючих. Та я намагалась не випускати з виду її тендітну фігурку.

Через певний час танці завершились і молодь почала стрибати через вогнище. Дехто поодинці, а дехто й парами, тримаючись за руки. Сміх та вереск лунали над лісом. Після цього дівчата-одиначки рушали до річки пускати по воді вінки, а парочки зникали у заростях. Отут я згадала, що такі молодіжні гуляння в минулому частенько закінчувались інтимом, після чого або гуляли весілля, або одиначки народжували байстрюків.

Я мало не прогавила, як через вогнище зібралась стрибати Ліліана. Вона була одна, та в останній момент якийсь хлоп ухопив її за руку, і вони стрибнули разом. А потім незнайомець потягнув зведену сестру у кущі. Судячи з усього, парубок був Ліліані незнайомий і робити з ним бебіків вона не збиралась.

- Пусти! Пусти, я сказала! - шипіла сестра.

- Мовчи, дурепа! Чого волаєш? Ми по-швидкому…

- Не хочу! Не буду з тобою!

- Нащо тоді взагалі на гуляння прийшла?

- Потанцювати та повеселитися!

- Зараз і потанцюємо, і повеселимось… - Юнак кинув Ліліану на траву і почав задирати їй поділ.

- Пусти, я сказала!

- Е, ні. Так вже не піде. Розпалила моє єство - тепер не відвертишся. Та не бійся, якщо сподобаєшся - зашлю сватів…

Побачивши, що парубок вже стягує з себе штани, зрозуміла, що сестру треба рятувати, бо порчений товар принцові не підсунеш, і почала вигукувати з-за кущів:

- Доню! Донечко! Ми із татом йдемо тебе рятувати! Де ти, озвися!

І потім грубим голосом:

- Спіймаю того гада - ноги переламаю та повідриваю усе, що тіліпатиметься! Доню, де ти?

- Я тут! - скрикнула Ліліана.

- Тьфу ти! - Сплюнув парубок. - Ти, що, з батьками на гулянку прийшла? Не сповна розуму…

Зате залишив свої злі наміри і, блиснувши голим задом та натягуючи по дорозі штани, зник у темряві.

- То ти, Кароліно? - озвалась сестра, підіймаючись та стряхуючи сорочку.

- Пішли додому, Ліліано, поки не втратила єдину чесноту, що маєш.

- Ще б чого? - Сестра розвернулась і потюпала назад, на галявину, де продовжувались гуляння.

От що за дурепа? Мало їй? Ледве невинність не втратила.

Та, як я і гадала, справа на тому інциденті не закінчилась.