Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

– Дякую, що виявили до мене таку довіру, Міє, – чую я голос Аріда. − Рок, я гадаю, ти розумієш, що на час моєї відсутності обов'язки мого заступника лягають на тебе? У крайньому разі ти маєш повноваження скликати раду адамірів, якщо я раптом затримаюся. Знаю, у тебе були інші плани, але ця справа, як ти сам розумієш… невідкладна. Палац повністю у вашому розпорядженні, я тимчасово налаштую все на тебе.

− Розберуся. Будеш винен, – спокійно так киває мій чоловік, а в мене щелепа відвисає.

І картина того, що відбувається, тепер малюється ще більш глобальною, здобуваючи нові відтінки. До мене, як до жирафа, нарешті доходить, що заради того, щоб особисто знайти мою Васю і привести до Ільмондара, імператор кидає всі свої важливі імператорські справи.

Ага. Ну от ані крапельки він не зацікавлений, от анітрохи не збирається пускати в хід усі засоби, щоб завоювати її для себе. Отак я і повірила. Навіть гордість мимоволі бере, що це заради моєї Васі він так старається.

– Коли плануєш вирушати? − цікавиться Рок, ніби нічого особливого не відбувається, і не його щойно призначили заступником імператора. Втім, може, для нього це і є звичайна справа? Звідки мені знати.

− Завтра вранці, − повідомляє Арід, з досадою скривившись. – Сьогодні, на жаль, закінчити усі справи ніяк не встигну.

− Не скажу, що я дуже засмучений через це, − зітхає Рок, притискаючи мене ближче, а потім все-таки відпускає, навіть допомагає мені на ноги стати. І сам підіймається слідом. − Тоді дозволь відкланятися. Я хочу провести час зі своєю пов'язаною, поки ти ще тут.

Його величність відкланятися дозволяє, кидаючи на нас повний розуміння лукавий погляд, і почервонілу мене за руку ведуть геть з його покоїв. Судячи з усього, прямо до наших.