Металевий хлопець - Герцог Фламберг

У селі Олексинець, де час ніби зупинився на полотні вишитого рушника, жила молода дівчина на ім’я Катруся. Її очі, кольору весняного неба, постійно шукали чогось незвіданого за обрієм хат і ланів. Кожен ранок починався з мелодійного мукання корів, а вечори завершувалися тихим тріском дров у печі. Життя Катрусі було сповнене рутини, як нескінченний ряд однакових днів. Вона доїла корів, прополювала город, відчуваючи під пальцями вологу землю, і вечорами сиділа біля самовара, слухаючи бабусині казки.

Хоча село Олексинець було затишним куточком, де кожна квітка і кожне дерево знали її ім’я, Катрусі не вистачало чогось. Її серце, як пташка в клітці, тужило за польотом. Вона мріяла про міста, де небо сяє неоновими вогнями, про вулиці, шумні від життя, про кохання, яке спалахує як зірка і ніколи не згасає. Її уява малювала картини далеких країн, де люди носять дивні вбрання і говорять незрозумілими мовами. Катруся читала старі романи, в яких описувалися пристрасні почуття і захоплюючі пригоди. І в кожній книжці вона знаходила частинку себе, частинку своєї нереалізованої мрії.