Мій недолугий бос - Ксенія Стрілець

– Дякую, –  відповідає, як завжди, коротко, і дивиться чітко в перед наче оті конячки в шорах. Як для водія за кермом - похвально, а як для чоловіка поруч з жінкою – дивно і образливо, навіть якщо нас зв’язують лише робочі стосунки. 

Щоб якось зайняти себе поки ми їдемо до ресторану, вирішую зібрати в пучок волосся, щоб підкреслити загальний образ. Вчасно встигаю приховати серед волосся рожеву резиночку, єдину яка завалялась в моїй сумці, перш ніж автівка гальмує навпроти ресторану.

Виходимо та чекаємо біля входу і вже за хвилину, біля нас зупиняється друга автівка. Та сама, що возила містом італійців, поки я була на шопінгу з босом.

Ловлю себе на думці, що неодноразово подумки називаю його босом, хоча для мене він всього лише тимчасовий роботодавець та ймовірний хлопець моєї подруги. Я для того і відкриваю власну справу, щоб не бути дівчинкою на побігеньках у того, хто завжди буде вище мене за рангом. Але сама думка мати боса лише на один день, як чоловіка на годину, мені подобається. Можна приміряти на себе нову роль, а завтра бути знову вільною пташкою без зобов'язань. Цікавий досвід ще нікому не шкодив.