Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

  Саме в цей момент двері кабінету відчинилися і досередини зайшов Назар, приватний детектив, який встиг почути те, що говорив Ігор.

-А я скажу, чому це так важливо для Степана Петровича,- Назар підійшов до столу та постав на нього свій дипломат, а потім скинув верхній одяг та кинув його на диван.

-Не встиг його затримати,- Федір захеканий забіг до кабінету,- на кухні був. Степан…

-Пішов геть, щоб більше я тебе не бачив,- озлобився Степан Петрович різко підвівся та взяв Федора за піджак і викинув його з кабінету,- жирна свиня.

-Бачу почав ти нервувати Степане Петровичу. Запанікував через те, що я дізнаюся зараз правду,- тепер з насмішкою у голосі говорив Ігор,- Назар розповідай.

-Степан Петрович хоче продавати наркотики за кордон, які виготовляє на своєму заводі. Покупця знайшов у Польщі. Постало питання як перевозити товар, щоб на митниці ніхто не знайшов,- Назар задоволено сів на диван перед цим прибрав дипломат з столу.- Ну от, придумав спосіб…

- У моїх колодах переховувати наркотики планував,- здогадався Ігор,-  я вражений…

-Так, твій шпигун правильно говорить,- Степан Петрович вже заспокоївся і знову сів у крісло.

-Кого ти тут шпигуном називаєш,- обурився Назар.

-А ти сприймай це як комплімент,- відрізав йому Степан Петрович,- подумай Ігорю Олександровичу, ця угода матиме великий прибуток, виграю не тільки я, а й ти. Станеш, ще багатішим чим є.

-Через закон я переступати не буду. Тому пропоную закінчити цю розмову. Ти запропонував, а я відмовився. На цьому все,- сказав суворо Ігор.

-Я ж тобі спокій не дам, буду дражнити…

-Не будеш,- заперечив Назар,- тому що я вже передав поліції цікаві факти про тебе Степане Петровичу…

-Тобі не жити. Я нікого з вас в живих не залишу,- Степан Петрович розізлився розуміючи, що на нього чекає й знову зіскочив з крісла,- ви до кінця своїх днів будете шкодувати…

  Потім Степан Петрович майже вибіг з кабінету щосили грюкнувши дверми.  А Ігор та Назар тільки задоволено розсміялися йому вслід. І ніякі загрози їх не налякали.

-Дякую тобі друже, ти мене знову виручив. Я навіки твій боржник,- Ігор підвівся та потиснув Назарові руку.

-Будь ласка, але це ще не все... Я знайшов Камілу.

-Вона жива? З нею все добре? Де вона? Що з нею трапилося?- Ігор засипав друга питаннями.

-Вона жива, але потрапила у ДТП, їй допоміг один чоловік.  А ще я зрозумів, що вона не прагне якомога скоріше повертатися… до тебе…