Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

-Так буде краще в першу чергу для мене,- відповіла вона та Ігор знав, що це тільки частина правди.

  Уладнавши всі формальності Ігор та Каміла разом вийшли з будівлі.

-Сподіваюся ти щасливий і Соня теж?- запитала Каміла напослідок.

-Так ми щасливі, дякую, що відпустила нас,- Ігор підійшов до Каміли ближче.

-Я відпустила, бо так буде правильно. Я впевнена, кожен з нас отримав те на що заслуговує.

-Ти вибач за все,- сказав Ігор дивлячись прямо їй у вічі.

-І ти вибач, залишимося друзями.

-Згоден, друзі назавжди.

  А потім Каміла своєю долонею доторкнулася до його щоки, провела по щетині, вже не стримуючи своїх сліз. Їй хотілося його поцілувати, і він їй дозволив це зробити. Це був останній їхній поцілунок, який поставив крапку в їхніх стосунках….

  Новий рік – це сімейне свято, яке збирає за столом близьких та рідних людей, яке дарує надію на щасливе майбутнє. Це свято, яке має свої традиції та звичаї, свято, яке здійснює… бажання. Ігор з донькою прикрасили ялинку, повісили у кімнаті різнокольорові гірлянди. А Емілія разом з подругою, віднині шеф-кухарем приготували безліч смачних справ… 

  Після того, як Каміла Романівна вирішила переїхати до Італії Неля втратила роботу, а от Галину Василівну хазяйка забере з собою. Та Неля зовсім не здивувалася, коли дізналася про це.

-Ох, як пощастило нашій пантері,- сказала Неля Емі тоді ще, коли розмовляли телефоном,-  буде жити в Італії на віллі.

-У Італії пантери не водяться,- Емілія підтримала гарний настрій подруги,- може Галина Василівна там зустріне гарячого італійця та перетвориться у милу кішечку.

-Скоріше у дику... В будь-якому випадку їй пощастило, а от мені доведеться шукати нову роботу,- Неля тільки зітхнула, хотілося б влаштуватися до ресторану.

-А знаєш, я Ігоря попрошу, щоб він тобі допоміг і не заперечуй,- вигукнула Емілія.

-І не збиралася заперечувати, буду рада прийняти його допомогу,- і Неля прийняла ту допомогу і тепер після свят буде працювати шеф-кухарем у престижному ресторані міста.

   А потім Емілія та Ігор запросили Нелю та її чоловіка зустріти Новий рік разом.

-Ти доньку свою теж бери,- додала Емілія,- і звісно допоможеш готувати.

-Та я тільки за, дякую за це запрошення. А ще хто прийде до вас?- поцікавилася напослідок подруга.

-Моя мама і тато, Я їх познайомлю зі своєю новою родиною. Зі своїм майбутнім чоловіком та донечкою. І знаєш, я так сильно хвилююся,- Емілія перевила дух трохи заспокоївшись,- а ще Поліна з Дмитром прийдуть. А ти знала, що вони зустрічаються?

-Здогадувалася, але не була впевнена,- відповіла Неля. -Хто міг подумати, що наш такий простий на вигляд Дмитро покорить серце такої «холодної» принцеси. Але кохання воно непередбачуване.

-Так кохання непередбачуване,- погодилася Емілія,- Дмитро теж буде поступати  у наступному році тільки він у юридичний, а я в педагогічний.

-Згодом відсвяткуємо і цю подію. Взагалі, наступний рік багатий буде на святкові події, та найголовніша подія яка нас очікує, це твоє та Ігоря весілля. Ех Емка, щаслива ти…

-Я найщасливіша...

  Після зустрічі Нового року та по завершенню новорічних свят Емілія та Ігор почали відразу готуватися до весілля, яке мало відбутися у ресторані де працювала віднині Неля, і яка взяла на себе всю відповідальність за святковий стіл. Еміля вибрала пишну сукню з корсетом, який підкреслював її струнку талію, спокусливі груди. А білі квіти у накручених локонах, які спадали на оголені плечі додали образу свіжості та легкості. Ігор теж виглядав вишукано та романтично у білій сорочці та чорному смокінгу. Їх разом переповнювало відчуття  і радості, і хвилювання і легкого напруження, і передчуття щасливого майбутнього…

  І от, сьогодні настав цей день. День весілля. Саме сьогодні вона, Емілія  стала дружиною Ігоря, чоловіка якого кохала і який скоро стане татом її малюка. Про те що вона вагітна Емілія вирішила розповісти Ігорю, коли вони вже кружляли у весільному вальсі як подружжя.

-А ну повтори, що ти щойно сказала,- Ігор зупинився, завмер серед зали, затаїв дихання.

-У нас буде малюк. Ігор, я вагітна.

-У нас буде малюк,- голосно вигукнув Ігор, щоб почули всі гості,- це найщасливіший день у нашому житті. Я кохаю тебе моя чарівна дружина.

-І я кохаю тебе,- розчулилася від щастя Емілія.

   Гості зааплодували вітаючи, а до них підбігла Софійка їхня донечка:

-У мене буде братик чи сестричка?- запитала вона.

-Про це ще невідомо,- відповіла їй Емілія,- але наша родина збільшиться.

-А ще на весні я планую розпочати будівництво нашого великого будинку,-  повідомив Ігор свою родину,- а зараз кохана моя пішли присядеш. Ти повинна себе берегти.

-Ігор, я не хочу сідати, а хочу, кружляти у вальсі разом з тобою. Я така щаслива…

  Коханий чоловік, здорові діти, затишний будинок наповнений добробутом, взаєморозуміння, улюблена справа- це все і навіть набагато більше робить жінку щасливою. Жіноче щастя робить світ красивішим… і жіноче щастя залежить ще й від самого чоловіка… чоловіка, який кохає по-справжньому… і, який готовий на все заради своєї коханої.

Кінець