Фермерська романтика - Валерія Оквітань

На подвір’я заходили четверо людей. Трьох з яких вона не знала, а от четвертого, з його нахабною та надокучливою посмішкою точно не змогла забути. 

Її невдалий кавалер, якого так вчасно відвадив Женя, коли вони з Ольгою повертались з дівич-вечора,  Артем, зі своєю родиною теж прибув на свято.

Він привітався лише з однією Тасею, посилаючи їй свій радісний та очікувальний погляд.  Дівчина кивнула йому, бо не гарно було залишати привітання без відповіді, але їй хотілось би уникнути зайвих зустрічей з кимось ще. Їй вистачало людей про яких вона вже думала. Артем в той список вже не вміщався.

Дивлячись на кількість гостей, можна було зробити висновок, що Становичі точно запросили все село до себе на свято. Тепер зрозуміло, чому потрібно було аж стільки їжі. А це був навіть не ювілей.

— Прийміть наші вітання, — чоловік потиснув руку спочатку Олегу Богдановичу, а потім Святославу. Жені ж він лише кивнув, бо той не зробив до нього й кроку на зустріч. Чоловік явно дав зрозуміти, що не збирається бути з ними люб’язним.

Що ж, вечір обіцяє бути цікавим.