Фермерська романтика - Валерія Оквітань

—  А може я буду вертіти тобою? Використовувати тебе у власних цілях? —  гордо задерла вона підборіддя. Хоча витримка дівчини вже давала тріщину. Женя так багато наговорив їй компліментів, що вона й не знала куди себе діти він почуття ніяковості, яке переповнювало її.

—  Ти можеш це зробити і я не буду проти. Ця поїздка відкрила мені очі на тебе повністю. Я й до того помітив, що ти мені подобаєшся. Але тільки чотири дні тому я й справді це зрозумів.

—  Ніхто не закохується за два тижні, —  сказала Тася трохи голосніше ніж планувала. Вона оглянулась, щоб перевірити чи ніхто не чув її слів, бо й самій було соромно їх промовляти. 

—  Так я ж не заміж тебе кличу, —  хмикнув чоловік. —  Тась, це ж не причина. Ти подобаєшся мені. Я не буду тиснути на тебе, змушуючи залишатись в тому будинку, чи просити переїхати в мою квартиру. Ти сама можеш це вирішити, я розумію. Я просто прошу тебе. Не відштовхуй мене. Дай мені шанс, хоча б маленький. Дозволь бути тобі підтримкою. Дозволь бути тим чоловіком, на якого ти можеш покластись.

—  Я не думаю що це хорош..

—  Я не прошу тебе щось вирішити вже. Подумай, просто подумай.