Подвійна помилка мільярдера - Тала Тоцка

Схоже, виходити з цієї клініки у стані шоку стає нормою. Мене роздирають на частини найсуперечливіші почуття.

Мені дуже цікаво, що в коробці. Але я боюся прочитати висновок УЗД. Страшно так, що піджилки тремтять. Дуже хочеться повернутися в минуле життя, де не було жодних лікарів і вагітностей. І де мені не потрібно було приймати найжахливіше у своєму житті рішення.

Заходжу в готель і одразу прямую на верхній поверх, минаючи свою кімнату. У моєму житті є лише дві людини, яким я можу довірити відкрити цю коробку. Батько цих дітей і один дивакуватий старий. Артема тут немає, тому я стукаю у двері містера Річа.

Мабуть, він побачив мене з вікна, бо двері відчиняються відразу. Він без зайвих питань втягує мене за руку в номер, а я мовчки простягаю коробку.

— Це що? — здивовано дивиться на мене.

— Це мені дали у клініці. У мене не вистачає духу відкрити коробку, — зізнаюся старенькому, — тож сподіваюся на вашу допомогу.

— З величезним задоволенням, — серйозно відповідає він. — Дякую за честь.

Містер Річ відкриває коробку з таким виглядом, що я не витримую і відвертаюсь. Він піднімає кришку, заглядає в коробку і видає здивований вигук.

— Подивіться! Ви тільки подивіться на цю красу!

Він повертає коробку до мене, його очі затуманюються. А я не можу відірвати погляду від трьох пар крихітних рожевих пінеток, що лежать усередині.

Тримайся, Альоно, не здумай гепнутись в обморок. Ти до смерті налякаєш містера Річа, а в нього слабке серце.

Тільки вмовити себе не виходить, і я таки в нього гепаюсь.