Чому ти нас зрадив? - Аріна Громова

Пролунав дивний звук. Було схоже на сміх. Скрипучий, похмурий.

- Проблеми з голосовими зв'язками, - нарешті, надійшла відповідь. - Тільки завдяки сучасній техніці ми з тобою можемо спілкуватися. Інакше б ти насилу могла б розібрати мої слова. Чула б тільки хрип.

- Як це сталося? - вирвалося запитання, перш ніж я встигла подумати над його доречністю в такій ситуації. - Що з вами?

Напевно, не можна розпитувати бандитів про їхні таємниці.

Навіщо я взагалі цікавлюся про таке? Краще б знову запитала, коли зможу виїхати звідси додому.

- Пес роздер мені глотку, - нова відповідь змусила мимоволі здригнутися. - Я вижив, але голос практично втратив.

- Мені шкода...

- У тебе добре серце, Іро, - продовжив чоловік і несподівано додав: - Зовсім як у твого батька.

- Ви знали мого батька?

- Ще б пак, - підтвердив бандит. - Це він мене тоді врятував. Якби не його допомога, ми б зараз із тобою не спілкувалися.