Чому ти нас зрадив? - Аріна Громова

- Боюся, Давид може забрати моїх дітей, - зізналася я.

І в цей момент мені навіть стало трохи легше. Сказавши про це вголос, я ніби розділила тягар із Молотовим. Страх злегка відступив.

- Він погрожував тобі? - запитав Клим.

- Прямо - ні, - ледве ковтнула. - Але до мене дійшли певні чутки. Є підстави вважати, що Арсанов здатний на це.

- Виродок, - різко вимовив Молотов, а потім подивився в мої очі. - Іро, обіцяю, я зможу вас захистити. Довірся мені.

- Важко довіряти, - пробурмотіла я і гірко посміхнулася. - Сам розумієш, після недавніх подій мій світ перевернувся. Раніше все здавалося простим і зрозумілим, але тепер це змінилося.

- Розумію, - кивнув він. - Тоді я зроблю все, щоб повернути тобі довіру.

Молотов людина справи. У ньому це відчувалося. Доводити він звик вчинками, а не красивими словами. Але зараз мене пробрало від його фраз. Зачепило до глибини душі.

А після всередині неприємно подряпало.

Я ж і за Арсановим почувалася як за кам'яною стіною. Закохалася в нього без пам'яті. Віддала йому все. Але він наплював на ці емоції. Перекреслив наш шлюб за кілька миттєвостей.

- Я не він, Іро, - заявив Клим, немов мої думки не були для нього секретом. - Я від тебе так просто не відмовлюся.

- Ми не разом, Климе. Ти ж розумієш, я не готова до...

- А я не поспішаю. Ти головне знай, що я поруч. Завжди.