Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

-Ви мабуть замерзли?- запитав Дмитро.

-Ні, ні,- відразу заперечила,- дякую, що поцікавилися.

-Ми вже за пару хвилин будемо вдома і ви швидко зігрієтеся,- додав водій.

  Дійсно доїхали швидко. Ще в дорозі Каміла Романівна встигла зателефонувати їхньому сімейному лікарю, який відразу виїхав, щоб оглянути Ігоря. Ема знала, що з Ігорем все буде добре, що про нього подбають. А хто подбає про неї? Хто допоможе розібратися їй у своїх почуттях. Як їй бути тепер, коли вона усвідомила, що закохалася у чужого чоловіка і що більше не кохає свого Олега.

  Ема зайшла до своєї кімнати, роздягнулася, втомлено лягла на ліжко продовжуючи розмірковувати над тим, що з нею зараз відбувається. Перед очима стояв образ Ігоря, образ його оголеного атлетичного торса який так її манив, викликав збудження, бажання опинитися в його обіймах. Емілія перевернулася на інший бік змушуючи себе перемкнути свої думки на Олега. От про кого вона зараз повинна думати, за ким повинна сумувати, на кого нетерпляче повинна чекати, і кого до нестями повинна кохати, і в обіймах якого бажати опинитися. І годі, годі, годі… фантазувати про іншого чоловіка. Вона кохає Олега і тільки його і ніхто інший їй не потрібен.

  В думках Емілія склала план щодо того, як вона себе буде поводити надалі. Тут найважливіше, не викликати роздратованості у Каміли Романівни. Щоб насамперед не втратити роботу, яка їй по-справжньому почала подобатися. А для цього буде краще не потрапляти хазяйці на очі. Хіба, що виникнуть які-небуть питання стосовно Софійки та й то в тому випадку треба звертатися до Галини Василівни. Емілія про це завжди чудово пам’ятала. Каміла Романівна мало, майже взагалі не виділяла свого часу на спілкування з донькою. І в Емілії іноді складалося таке враження, що Софійка ніби для Каміли й зовсім не рідна донька. Та не тільки поведінка жінки насторожувала Емілію, а й те, що вона бачила, що Софійка зовні, а ні трішечки не була схожа на своїх батьків. Та це її Емілію зовсім не повинно стосуватися, це не її справи… і не варто шукати причин…