Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

-Я все приготувала, як ви і просили,- Ема повернулася з тацею у руках до кабінету,- кава та бутерброди з маслом та твердим сиром. Більше в холодильнику нічого такого не знайшлося. А ви як? У голові ще й досі паморочиться?

-Я почуваю себе набагато краще, завдяки вашій турботі, хорошому доглядові,- відповів Ігор відігнавши від себе думки,- сідайте поруч і ми разом перекусимо. Поговоримо, якщо звісно ви не проти.

-Ні я не проти, але можливо вам не варто. Вам треба берегти сили,- Ема подала йому чашечку з кавою і взяла свою.

-Я переконаний, спілкування з вами додасть мені більше сили чим я просто буду мовчати,- Ігор прижмурив очі відпиваючи каву та спостерігаючи за нею.- Скажіть ви вже заспокоїлися, не боїтеся?

-Поруч з вами зникли всі страхи,- відповіла Ема засоромившись і відразу додала,- це добре, що кровотеча зупинилася, але зранку необхідно буде зробити перев’язку і відразу, коли ви повернитися додому вам необхідно показатися лікарю. І… я гадаю, що вам варто когось попросити, щоб хтось сів за кермо вашого автомобіля. Бо я так розумію, що нам доведеться повертатися іншою дорогою, той яку ви і ваші робітники розчистили.

-Так. Ви правильно зауважили, тим мостом не переїхати річку, він серйозно пошкоджений. Але ми машиною не поїдемо, а перепливемо річку на човні. Я вже віддав розпорядження з цього приводу. Можна було це і сьогодні зробити, але човен чомусь виявився теж пошкоджений. Таке відчуття, що хтось навмисно встромляє мені палиці у колеса та я обов’язково дізнаюся хто це робить. Але для цього мені все-таки знадобиться звернутися до мого друга Назара. Він приватний детектив.

-Невже все наскільки серйозно?- Емілія теж замислилася над цим.

-Переконаний, що так і є,- підтвердив Ігор,- Назар все з’ясує, я в цьому переконаний. Він професіонал своєї справи. Так, що Емілія… Михайлівна, якщо вам теж знадобиться приватний детектив можете не соромитися, а сміло теж звертатися до нього.

-Мені приватний детектив точно не знадобиться,- а потім несподівано навіть сама для себе Ема додала,- а звертайтеся до мене просто Ема, у крайньому разі Емілія як і на початку ви це робили.

-Ну, якщо ви так хочете, то я хочу вам сказати Ема, що ви дуже хороша людина. І я радий, що саме ви стали нянею моєї доньки,- Ігорю захотілося сказати щось приємне їй всупереч своїм внутрішнім переконанням...