Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

-Ревнувати?- засміялася Каміла,- Я тебе до таких не ревную, бо знаю, що на таких ти ніяк не реагуєш.

-Я взагалі крім тебе більше ні на кого не реагую, бо кохаю тільки тебе,- посміхнувся до неї Ігор прижмуривши очі,- щойно розв’яжу всі проблеми, то відразу повернуся додому і цей вечір проведемо тільки вдвох.

-Я обожнюю такі вечори, особливо ночі,- вже грайливо відповіла Каміла.

-Ну нарешті,- Ігор помітив Емілію.- Де так довго можна ходити?

-Я…

 Та Ігор не дочекався відповіді Емілії. Він підійшов до дружини, нагнувся до неї та поцілував її в губи ніжно торкаючись долонею до її щоки водночас піднімаючи підборіддя. Еміля відвернула свій погляд відчувши як її серце із шаленою швидкістю забилося у неї в грудях. Вона поспішила вийти із будинку намагаючись вгамувати бурю збудження, подумки відганяючи від себе цей прилив емоцій.

  Ема в жодному разі не хотіла, щоб Ігор запідозрив зацікавленість ним з її боку. Якщо це раптом трапиться, то вона тут же на місці згорить від сорому. І тоді точно втратить і повагу до себе, і роботу, і можливо навіть свого чоловіка. Ема хитнула головою, ніби підтверджуючи свої роздуми вирівнюючи подих.

-Сідайте до салону мого автомобіля,- Ігор непомітно підійшов ззаду чим змусив її здригнутися від несподіванки,- та не лякайтеся ви так.

-Все добре,- поспішила заперечити відкриваючи дверцята автомобіля,- я готова їхати й готова вам допомогти.

-Радий це чути.

  Ігор їхав швидко і в той же самий час розмовляв по телефону, який встиг поставити на гучний зв’язок. Це була ділова розмова про ту саму деревину, яка вже сьогодні мала відправитися у дорогу. Вони переїхали через дерев’яний міст який був збудований неподалік від будинку та виїхали на лісову дорогу. Емілія вже встигла заспокоїтися і не дивитися у його бік, а розглядала лісові пейзажі у бокове вікно автомобіля. Вона налаштувалася думати тільки про роботу яка на неї очікує. Подумала, що у неї випадає гарна нагода дізнатися більше про ліс, про пилораму … і про лісовий бізнес. Дізнатися про те, що приносить людям такі великі прибутки за які можна жити на широку ногу. Вони зупинилися біля одноповерхової дерев’яної будівлі, яка служила конторою в якій розв’язувалися ділові питання пилорами. А головний офіс компанії «ЛісБук» знаходився у місті. Вже там укладалися договори, проходили наради, ділові зустрічі…

-Зараз я вам дам бланки які ви маєте заповнити, зразки я вам теж дам, а також документи де міститься інформація яку ви повинні будете вказати. Зрозуміли?

-Звичайно, я все зрозуміла,- відповіла серйозним тоном Ема, а натомість відчула, що ніби щось повинно піти не так...