Тільки ми - Ліка Радош

З такими думками покидаю, теплий вестибюль. І кутаюсь у шарф, бррр. Ще додому добратись. За мною і Оксана виходить, мабуть, знову думає, куди б то мене потягнути. Щоб я не "гнила над підручниками". 

- Ще раз привіт, красуне! - чую я. Ніби і знайомий голос, але не реагую. Так, точно, не до мене звертаються, збираюсь іти далі зі своїми невтішними думками. 

Та Ксеня, мене штурхає, і шепче : "Це тебе!". Повертаю голову і натикаюсь на ті карі очі, що спокою мені зранку не давали.