Подвійна помилка мільярдера - Тала Тоцка

Він упирався руками у дверний отвір і з похмурим виглядом прислухався до звуків, що долинали з сусідньої ділянки.

— Марсель! Марсель» Киць-киць-киць! Де ти, киць-киць? — голос Алі звучав жалібно, ще трохи, і вона розплачеться. — Артем!

Вона таки його покликала.

Підтягнутися на паркані зайняло рівно три секунди.

— Щось трапилося, Алю?

Дівчина виглядала не те, що засмученою. А зовсім убитою.

— Артеме, Марселя ніде немає. Що ж робити?

Вочевидь, найкращі на його погляд відповіді з серії «вибачити і відпустити» і «наловити десяток таких самих, їх тут повно по селищу» не зовсім те, що Аліна від нього чекає.

Довелося прийняти стурбований вигляд і серйозно кивнути.

— Шукати.