Муха Макар і його помилка - Панч Петро

Робітники подерлися на каркаси незакінчених тракторів, що черідкою тяглися позаду будки, на частини машин, на верстати,, двоє навіть вилізли на будку під саму стелю. І там, звісивши ноги, закінчували свій сніданок. Утворилася жива лійка з людей, всередині якої, стояв кругловидий голова цехкому, а трохи збоку Муха Макар з білоголовим Павлушкою. Проти нього сиділа купка робітників, які чомусь ніби сердилися на всіх інших.

— Так-то, товариші,— почав голова цехкому,— у нас на заводі група робітників, до яких тепер шкода прикладати це почесне звання, припустилася ганебного вчинку. На збори це питання виносимо вдруге, бо минулого разу дехто з вас поставився несерйозно, зовсім не турбуючись, що ця пляма може лягти на весь завод.

— А ти таки хочеш угробити? — почулося з гурту.

— Та про що йде балачка?

— Ми ще нічого не знаємо.

— Все одно,, крой, Ванька, вислужуйся!

— Прикуси язик, Іржа.

— Може,, ти ще не проспався? — спокійно відповів на це голова, цехкому.— А справа от у чім. Чи ти сам хочеш розповісти про свої художества, бо в тебе щось язик сьогодні свербить?

Іржа, мухопарий, дрібненький, з рубцем біля ока робітник, що тільки-но кинув репліку, сердито відвернувся.

— Коли захочу, тоді й почухаю.

— Тоді не заважай. Тиждень тому у нас, товариші, на заводі трапився такий скандал: регулювальники разом з приймальником на тракторах виїхали із заводу до Рогані для іспиту машини. У Рогані, замість того щоб по-більшо-вицькому поставитися до своїх обов'язків і перевірити якість машин, вони заходилися пиячити.

Муха Макар потихеньку крякнув і втяг груди, на яких лежала пляшка з горілкою.

— Закінчилося це тим, товариші, що потім одного регулювальника вже привезли на легковій, другий напоровся трактором на селянську підводу, третій поїхав трактором ночувати додому і повернувся на завод, замість вечора, тільки вдосвіта.

— Я вже о четвертій був тут,— огризнувся один із тих, що сиділи проти Мухи Макара, який уже нервово переступав у своїх шкарбанах.

— Значить, ти машину кидав на вулиці? Значить, вона була без догляду? А цього понесло з трактором на міст,— і він ткнув пальцем на робітника, що весь час не зводив голови.

— В той час, коли робітники й колгоспники напружу-, ють всі сили, щоб виконати п'ятирічку за чотири роки, щоб виконати промфінплан, в той час, коли у нас в цеху ще й досі не зліквідовано ганебного прориву, бачите, знаходяться такі громадяни, що своїми вчинками ще більше поглиблюють прорив, знаходяться такі товариші, навіть з' кандидатським квитком у кишені, які не вбачають у тому, щоб випити на роботі, нічого злочинного.

Робітник, що сидів з оброненою на коліна головою, звів її й хрипко проговорив:

— Я казав, що я, як хворий, вважаю для себе можливим випити, щоб не простудитись.

— Улітку? — почулось з-під стелі.— А що ж ти будеш робити взимку, сердешний?

— Гарячу смолу буде пити.

— А дехто зводить це на жарти. Я питаю: можна таких громадян називати свідомими робітниками, пролетарями? Молена їхніми п'яними руками будувати соціалізм?

— Та що я, товариші,— враз зірвався на ноги Іржа, з рубцем біля ока,— що я даром усю жизнь воював, усі моря, океани пройшов, сім літ, як один деньок провів?..

— В літунах чи прогульниках? — упало з-під стелів

— А він буде мені пляшкою очі колоти?

— А ти чим хотів?

— Штопором?

— Дура, тобі ж добра хочуть.

— Розходився!

— Ну, випив, ну, ошибся, так що ж ти, шкуро, свого брата за душу береш?

— От бачиш, уже й до душі дійшло.

— А там і до розуму дійде.

— А то було, як об стінку горохом.

— Дивись, із тебе ще й люди вийдуть.

— Навіщо він душу трогає? — не слухаючи, ударив себе в груди Іржа.

Із гурту знову посипалось йому на голову:

— Та на біса твоя душа здалася?

— Тобі треба потилицю набити.

— Щоб не ганьбив робітничий клас.

— Товариші,— звівся другий поруч із Іржею на ноги,— дайте мені слово.

Голова цехкому не заважав нікому висловлювати свій настрій. На знак згоди він мовчки кивнув головою.

— Та воно було ось як: поїздка туди пройшла нормально, потім прийомщйк переписав дефекти, і ми на Трактор-буді пообідали. По обіді Іржа переставив магнето і перевів машину на гас.

— Та ти посутніше.

— Так я ж і кажу. Потім я оглянувся — біля.мене нікого немає. Дивлюся, лежить три пляшки горілки. Ми й випили. Одну, правда, розбили.

— Е-ех, розтяпи! — зітхнув хтось, жартуючи.

— Іржа зовсім сп'янів, але все-таки сів на машину. Перший інцидент трапився біля Тракторбуду.

— Знайшли місце, анахтеми!

— Машина чуть не вскочила в яму. Потім їхали вантажники з харчами, даючи велике світло. Іржа почав скандалити, нащо вони дають велике світло.

— Я кажу Рештці: сідай та їдемо, але Іржа стяг його з трактора.

— А мо він сам упав?

Голова цехкому обвів робітників поглядом.

— От бачите, над чим вони змагалися!

— Забрати в них професійні квитки.

— І нехай вони забудуть дорогу на завод, коли не розуміють.

.— Це ж опудала старої Росії, а не робітники!