Князь Ігор - Малик Володимир

Великий Дон, малий Донець— у старовину річки часто мали інші назви, ніж тепер. Так, Сіверський Донець колись називався Великим Доном, а теперішня р. Уди називалася Малим Дінцем.

Боричів узвіз — так колись називався в Києві сучасний Андріївський узвіз. Саме по ньому князь Ігор спускався з Гори до церкви Пирогощі.

Синовець — небіж. Насправді Святослав був двоюрідним братом Ігоря та Всеволода, але вдвічі старшим за них, — тому й називає їх синовцями.

Овлур — молодий половець, а швидше напівполовець, що допоміг Ігорю втекти з полону. Пізніше став боярином Ігоря.

Володимир та Кончаківна — був час, коли Ігор з Кончаком, будучи союзниками, домовилися в майбутньому одружити своїх дітей. У полоні Володимир Ігоревич одружився зі своєю нареченою, і Кончак у 1188 році відпустив їх у Путивль. При хрещенні молоду княгиню назвали Свободою, бо вона принесла Володимирові свободу.

Пирогоща — чудотворну ікону Матері Божої Пирогощі на кошти київського князя Мстислава було придбано в Константинополі, в церковці, що містилася в башті на міському валу. Звідси й назва — Пирогоща, тобто Баштова.

Святослав Олегович — небіж Ігоря, князь Рильський, загинув у полоні, через що його ім’я відсутнє в переліку князів, яких прославляє в кінці поеми автор.

Зорясвіт — сонце.

Амінь (гр.) — істинно. А народ переінакшив — кінець, бо вживалося це слово наприкінці молитви чи проповіді.

________________________________________

notes

Примечания

1

Руською землею в ті часи називалися землі на захід від лінії Одеса—Харків, а ще раніше — лише Київська земля.

2

Половці кочували на схід від цієї лінії.

3

Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в полі (степу) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.

4

Т а м г а — тавро, клеймо, родовий знак.

5

К о ш м а — повсть, товста ковдра з повсті.

6

О г н и щ а н и н — управитель князівських маєтків.

7

Т р е б а — жертвоприношення.

8

К у р т — вовк, вовками також називалися охоронці хана.

9

Г р и д н и ц я — велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.

10

Історичний факт.

11

Т и с я ц ь к и й — начальник "тисячі", боярин, якому належала влада в місті.

12

Т і у н — управитель в маєтку князя або боярина.

13

П о п р и щ е — давня міра довжини. Також денний піший або кінний перехід.

14

С м е р д — селянин.

15

Н о г а т а — дрібна грошова одиниця в Київській Русі.

16

ґ о н т — тонкі дощечки.

17

В у й — дядько, брат матері.

18

Б л а в а т — волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.

19

К о щ і й — раб, смерд, кочовик; походить від половецького "коччі", "кощі" — кочовик.

20

К о р з н о — верхній одяг, схожий на плащ.

21

Б о я н — це міф, помилка перших перекладів "Слова". Насправді був Ян, Ян Вишатич. Див. примітки в кінці книжки.

22

С е с т р и н е ц ь — син сестри, племінник.

23

Т у л — сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.

24

К м е т и — тут: кінні воїни.

25

К о т о р а — сварка, чвара, міжусобиця.

26

Д у у м в і р а т — спільне правління двох осіб.

27

Т о р к и — тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.

28

В е ж а — половецька юрта на возі, кибитка.

29

По фронту.

30

К і ш — військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.

31

П о к л а д н и к — постельничий.

32

С н е м — з’їзд князів.

33

З а к у п — той, хто взяв у феодала позику ("купу") і за це виконує феодальні повинності.

34

П о р у б — тюрма, збудована ("зрубана"), як правило, з дерева і найчастіше — в підземеллі.

35