Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

194

/горою сторінки/ Юркові міфологічно-філологічні марення; як відьму карають; аж доки виходить до хутора

в акті втечі віднайти образ себе, хлопчика; Мефа; гранати і все; він бачив, але не творив

його розмови-марення з Порохнюком, так само з Грицьком, що зоддалік тінню; Гриць до Марусі Балялі "ти знаєш, двох, матір і дочку"

Світланка біля тину, доки дівки в хаті: "а ти в бога віриш; я думаю про самогубство"; його тяма, що віра і самогубство не втовплюються; його виволікують на "мета-фізику", аби приховати патологію /.../ Богинька згукується на його марення — Бог, самогубство

* Юрко у втечі; ці "Юрку, Юрку", жадаючи помочі; у знаходженні місця, де б додумати, помислити найголовнішу думку, зібрати усе докупи — і не дають; так носить овид божевільного; бо буття засмикує собою

** от де жах — його легка думка про насолоду, — ці всі /.../ не поділяться насолодою з тобою; вони знищують свідків, знищують намареннями твого розпачу, лютощів, ревнощів — усвідомлення твого розкладу завдає їм утіхи; часи інтлектуальної війни, геноциду; у них вивільняється руйнівна енергія /етнічно-бродильна/, що вбиває ту, традиційну, застояну, що не знайшла вивільнення у простір історії

*** журналістка живе біжучою буденністю, предметним болем, "політикою"; прикмета знищеності, бо живе і побивається руїною

С. 195

* її думка-мука: усе життя до дрібниць пам'ятає, а чогось такого, може, найголовнішого згадати не може

С. 196

* подорож коденською хатою

** як-то хто питає Юрка: я народився, пужди-но, якого це року, то це мені скіки, ну да, так і є

*** вона все пам'ятає, а він збувся часових означень, — що вік тому, що зара

* * * * приїхала, гнана /... / і не встигла на похорон матері, що давно відбувся, а вона забула; і тут знаходить смерть на погрібнику

***** заплющить очі, щоб позбутися страху, і постає зліва зору обличчя чи матері, чи якого чоловіка

****** цілі покоління до неї обзиваються; вона всім дітям хоче оповісти своє життя

******** увесь досвід, що допіру, згущується в якесь видиво чи образ /кров, дорога, хата/, і ніколи не сниться, що було раніше; лиш раз, як дядька знайшли у соломі /кров по соломі/

С. 197

/горою сторінки/ й це ж знати...

й дивися-но ти, — вигорбок, всторонювання од містечка, як-то жар паленіє з городу, і хата не хата, а замок такий, ще з царської цегли, таке щось як історія /доля/, казенні будівлі, парканець щось із половини церковної огорожі

його прагнення збагнути істину — як можна: скоївши злочин, спокутувати і прийти до дому Всевишнього, і він /... / простить

та й потреби нема, бо це прощення набуло тотальної розрухи, злочинності, нема потреби йти до Господа, — їй пробачено й тут, на землі, її жертвами;

а вже ж і довмілися: спершу приниження, а далі, на самоті, цілий театр поводження, — що б сказав, як повівся; одкрадення якоїсь суті, такі зустрічі, — нащо людина людині

* й згадала б, аж у лівім куті зору якісь застороги — "лоханки" ** вона це свято споглядає, — як той вертається кіньми, забув

кашкета /лоханки, війна/

* * * та лиш цей світ їй невидкий, хоче вернутися в дитинство, у ті кілька митей радості; та вже не її, зчужілі

**** довічний стан дитинства, де вже все відбулося — свято, жорстокість; і з дитячою радістю до цього всього світу, — ов, не хоче

***** то ти все ждеш, Юрку, що син прийде й опише твоє життя, — а він свого не годен списати, бо він краси світової не бачить, а дай йому сльози, кров

****** чогось вони до цеї смерті прилежні, та й не виборсаються з неї, з цих хатів мертвих /але сина не виказує, що в хаті/

******* як з цього хаосу вроджується митець /Юрко/, що вимовляє новою — і незрозумілою — мовою С.198

* може, це все театр, перевтілення, а вкінці стають собою — Юрко поет, Світланка акторка, і всі грали "самашедших", лише Баляля реальна, справжня

** Юрко оповідає про місце для злочину

*** офіцер-афганець: а ти знаєш, шо таке страх; страх — це не

вбійні війни і чорноб. чума, бо винагорода за те вартує сміху /.../;

страх це коли у вогкому переході попід вокзальною пусткою останній

сірник і остання цигарка і — що — не загориться, і — що — підходить

чувак і питає, як далі жити •

С. 199

* як міфологія переходить на демонологію, щось ближче ** як він галерників визволяв; розуміння історії

*** напророчив нашестя товстих жінок

**** Юрко: вийшли на таке думання, що вже що, а коли б задумалися над однією сирітською долею, якимсь нещастям — що було б; а то так: взагалі горе, нестатки і т. д.

С. 201

/горою сторінки/ "неживий" світ поволі заступає живий, і котрий живіший — той, що більше збуджує уяву, тваринний також

напророкував час товстих потворних жінок; їхня чуттєвість понад усяку іншу

пугало і манекен /Юркова міфологія перевтілень/ кожен край, країна цікаві і пізнаються через жінку, а тут, у селі, нема коріння

світ втрачав контроль над людиною; збувається те, що казав /.../ світ сиротіє, як також і демони

* розуміння історії, — як оповість окупаційну одісею ** я був Мефа; партійне прізвисько

*** ця нова, "християнська" ідеологія приштовхує до безвиході, міфологічних марень, — людина не знаходить вияву своїй енергії, своєму єству; одвічна мука українця

**** "ідіть по їх словах /у писанії є дещо і справедливе/, та не йдіть по їх стопах!"

***** от що ти скажеш: про цього / ... /, маніпуляції розуму, психіки, — хіба це ми, для нас?

****** знаходить собі кожен, що йому треба — на своє виправдання; а де істина для всіх?

С. 202

* не думайте, що це осьо зара взяв і став, і жду; а я Мефою приступаюся, мені ше як-то війні не кінець; і цих жінок тра рятувати; але ж дивіться — й ні німця, нікого, а тут таке

С. 203

/горою сторінки/ бо коли не можна з'ясувати катівства отцього, ці вбивства, зажерливість, — що кохана є інтелектуальний злочинець, то що ж, заховуй у собі модель катівства і що хоч, — навтішуйся інквізицією розуму

* його доля викінчується на руйновиську хутора, — він неусвідом-лений вбивця цього останнього прихистку

* я вбив останній свій прихисток

** я одужав, вбивши свій останній прихисток С. 207

* їздовий /Черниш/: всторонися-но відці ** я вам докажу впослі, ха-но роз'їдуться С. 209

* насолода Христова; пророцтво насолоди од розпинання

* * він віруючий аж так, що боїться вступати до храму; що негідний С.216

Богиньці маряться гуцульське весілля, наїдки

** Лагуті — вечорниці сороміцькі

С.218

* увесь цей спогад навіявся, може, синовими давніми медитаціями з древньою поезією, як-от:

На узбережу постав корабель, низ обстав весь камінєм. Щоб він опер ся в зимі вітрів силі й слоти дощової: Знизу чопи повиймай, щоб судно не гнило від дощівки, Снасть же усю поскладай у порядку у свойому домі; Крила вітрил позвивай і позв'язуй порядно на реях, А величезне стерно повісь дома над димом у хаті. С. 220

* культура "спочину"

* * багацько провокаційних текстів; усілякі панії і зачаєні педерасти базікають про народ, культуру "спочилу";

ідеологічні боріння — націоналізм, ліві, демократи та ін. є лише прикриття для етнічних борінь; література стане головним бойовиськом; так їй надаватиметься все більшої ваги; вона знову стане платною

*** використовування старих ідей, давніх міфів — усе притягується задля одного: потаємно взаконити новий етнос, і найменша спроба ояснити цю "ідеологію" викличе ґвалт

**** ця імперія готується до нового і остаточного завоювання ззовні; мають прийти "справжні господарі"

***** ті, що опираються на поняття "народ", зазнають поразки

****** рація буде за провокаторами, — вони прозирають цей "народ" як давно збулу — й бажану — біомасу; вони є кращі "народники"

С. 221

* всторонися-но, Юрку, коням не даєш стати; ти такий мудрий, що хочеш бути понад народи й часи, понад імперії й /... /

С. 222

* Сталін дурний, як і Гітлер, хтів перехитрувати всіх

** на косовиці в окупацію: "не послухали Петлюру"; але з острахом; таких, як я, не чіпали, знали, що прийдуть совєти

*** повчіться в євреїв, як вони про своє лихо кричать на весь світ, і до кінця віку кричатимуть, доки не вблагає їх світ; та й те не поможе

**** а ще й ви кричіть, та тісно тим і тим, усім не воздається, світу замало, щоб заплатити усім

***** причину смерті не вказували, тому писали "білкове переродження"

****** Москва більше винищила українського населення, як гітлеризм жидів у II світовій війні; але жиди мають колосальні інформаційні засоби і протягом 38 років пропагують про голокост у цілому світі /цитата/

******* "етнічний матеріал" буде змінений, цинічно сказав один єврей, велика риба місцевого ГПУ /цитата/

С. 223

* нам потрібна нова релігія

** я лишу й хату, й садка, й города, а там як знаєте С.227

* доктрина якби була схована десь у сейфі

** мене, думаєш, не планували в поліцію, з банд ерами разом і москалями, для диверсій, але я хтів чесно боротися С. 228

* а Льова Кошелєв був велика риба

* * не зміг пристати на рацію ні того, ні того, просто додав ще одну гірку краплю до свого розуміння світової нещасності

С. 232

* ще говоритиме англійською біля церкви

** з усяким розмовлятиме його мовою, а мудрі його проженуть, бо розумних не треба

*** аж укінці заговорить своєю, якої і сам не розуміє

**** блукатиме лабіринтами Яринчиної хати, — йому передано інтелект жінки, що вже не може сягти якогось бажаного спомину

***** з д-ром Ґалом розмовлятиме так: мене звати Юрій Б., мені 186 років, я селянин з походження, мене вбито під /... /

****** хіба насниться така мова, що річ неомовлена, а знаєш якесь справдешнє імення, не таке, як в житті

С. 233

* а ви кажете С. 235

*/.../ компліменти робив, що той у вишиванці С. 242

* Юрко: мені цим санітаром бути, чужих матерів обходити С. 244

* очікують, мов несамовиті, якогось кінця / ... / але щоб само склалося, щоб бути непричетними назовні, й доводити до безуму інших, мати відьомські стосунки з такими ж, як і вони, дітей напоучати, долучати чийсь хист до державних заробків, на людей таких наводити, що за ними загадка чиєїсь смерті, і ось так стається /магія речей, що згубляють чиюсь свідомість/, і вони зарозко-шовують у самотності, і дають волю своїм інстинктам, бо зберегли себе для якогось іншого життя, а на людські очі нестимуть подобу мучеників

С. 248

* я вам ціх історій скіки хоште, — як перекривив їдного глуху-ватенького

** як той упав з груші і вмер /могорича носив, бо той його врятував у війну/; і як з дрібної історії встає таке!

*** розповідання історій — відповідальність перед історією

**** коли стається зрада, тобою може струснути середночі; сон такий буде; і якщо вибухне хата на хуторі — зірвано стелю, то надходить здогад на приречених

С.