💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Класика » Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

Читаємо онлайн Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

не здобув слави, ані тут, ані вдома; йде свідчити в суд, — але нічого там не бовкни /муляр робив піч, забрав гроші/; на похоронах сина, але далі йде з кимсь

с.з

*** чимсь тако обдурено без відома що, й же ж мають: щоб твою душу, щоб твою тушу! але тако лиха одбіжиш, то вже й лиховина здибається; нема міри ні в тобі, ні в світові на лихо всесвітнє, ні на лиховину людську; їдне в друге вступає, а що з чого, не дає звідатися до віка; людині одведено щось тямити на добре й зле та всесвітньому чому влягати, мов зопалу

С.4

* філософія страху або ж проклятий народ С.5

* жінки, знебавлені століттями, вкопуються у потаємну волю одностаті, і ходять з тавром секс, позачасовості

С.6

* з листів А. Тесленка С.7

* перефразовуючи вичитане в П. Мирного /"Серед степів"/: "Скажи ж мені, царю земний, чоловіче, що твоє, а що світове? Мовчить цар землі, зачарований світовою красою, він наче дрімає"

С.8

* місце для написання роману

** Україна "Крістмасів" і "Чіпок" /чіпо-крістм./

*** прокльони горбатенької на невинуватість, а це і є винуватість

С.9

* не те що дротом, — мотузочками ** то це ви, Біженчихо, а-є

С. 10

* думка з Г. Белля, вичитана одним з синів та виказана на подвір'ї Степчиному

С. 12

* вони означуватимуть одно лише потуги апокаліптичного світового становиська, нуртуватимуть болем і пристрастями вглибу, бунт незахищеної сутності розлускуватиме слово-атом, приноровлюючи його до буттєвості врозтіч, аби воно літерним орнаментом чарувало і віддзеркалювало мовне сум'яття музейних гомункулусів—

** відбувається щ о — ш і с т ь років

797 той, що сам себе на розп'яття пропонує.....

798 виставляють проти тебе дурних, і борися з ними

799 роблять з тебе дурного, ворога, і борються з тобою С. 13

* доба калік і сиріт,... що їдні годні спасенності і прощення

707 неможливість кохання, сім'ї, всього — нема коханця, героя, людини; нема літератури, культури, всього; сім'я — культура

*** зі Стефаникових листів С. 14

* такий то сирівець — ломом не вдовбеш, а кинь під дощ, — каша С.15

* нема сповіді, та й не буде

**/.../ бажати чиєїсь смерті, щоб далі жити

*** у Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців та ще тих, що загинули без вісті десь на далеких дорогах, в чужих невідомих краях /Воропай, II, с. 175/; їй і Степці поминати — чоловіка й сина

**** буревії такі сильні, що й птицям заснути не дано

***** борщу не звариш, хліба не вріжеш

С.16

* товар падає на гулицях, бо товарячого м'яса нікому не тра

** наплід — /Гр./ — приплід, потомство /люди/; не мати наплоду; увесь ваш /люцький/ наплід

*** голосіння за родом, якого і не зреклася, і не цуралася, а в роду своїм жила

С.17

* яким копанникам молодим оддати материну піджачину, аби викопали мому синові широку ямчину; /бо копають ями одна кіля другої/

** чи синового паска з бляхою чи кирзові чоботи — паламареві, аби дзвонив через тиждень йому до суботи

*** яким телям оддячити дякові, аби він читав салтироньку з вечора до дня

**** а попові молодому дрібні гроші з каси — аби за ним відправили штири парастаси

979 не впізнає мати сина, й невпізнаному одпровадини справить С.18

* здайте, тату, кожуха добровільно С. 22

* як старий циган мав машину, та яке свято було кататися всім вулицею

С. 27

* теза до ненаписаного трактату "місце опісля злочину" ** сон "випрошання жита"

С. 28

* наснилася міфологема "випрошання жита", яку денний вже розум приладнав до вжитковішого — "випрошування жита", а час знехтував денним і полишає людину віч-на-віч з нічним філологічним привидженням; денне ж взагалі хоче дібрати тями з того всього нічного, таке собі несамовите куйовдження зляканого денного; однак нічне осяйніше і цупкіше на твердження, і цим призводить денне в нетяму

** дають їй ще час спам'ятатися — лантухи засипані, щиркають уже в хаті на лаві С. 29

* туго миша пробігла, вовки догнали

** то сама ткала, то така майстриня — коли це було

*** чо це з цього боку, диви-но, — дощі вступають у хату

С.31

* сторонячись лави з такими тінями од гостей нічних ** це вона має ще ці кури

С.48

* доводити до двора ** штрафна бригада С.50

* племінниці перші навідалися до баби Марії Грибенчихи, гроші в горщиках, а бабі Любці що

** Олексій, — у баби гроші в мішку — грався, а баба набила

*** як вона вже мертва, і прийдуть гроші шукати, — Більмович жартуючи: де закопано, — гроші позабирали, та й є тепер їхнім дітям за що їздити світом і торгувати

**** прошений світ: а бачте, які ви

***** Більмовичу віддасть ікону стару

****** ті, кого вона виховала, з'їдуться ділити добро

*******я тут орати не буду, тут люди закопані

С.52

* гроші в людей забрали, козацькі скарби; історія народу — історія грошей

С. 55

* лист Номеровського С.58

* таким гудом гуде, як ті мотоцикли, що їхали хутір палити ** гадина не кусала, чекаючи в каску цвірк молока

С. 63

797 /горою сторінки/ що то за похорони, що в церкві не дзвонять, і люди не йдуть, і хреста не ставлять — чи то як тоді, що ночами в ями кидали; поставили жиди мужика, кажуть: як будуть іти ще жиди, кажи, що нема, а він: є, є багацько

* в голод до Ленінграда ходив, такими подвір'ями-криницями, грав — кидали тульку, гроші, заробляв; у війну брали на фронт, грати, українцям дух піднімати, і зарізався, як прозрів

С. 64

/горою сторінки/ обіцянки похапцем — брехня знещаснених

прошений світ — але не світ жебраків

я татові руку хтів цілувати, а вони не дали

вона мусить померти, щоб зітхнуло село і ввесь світ

* на Степку був побратим, Петро Сліпий, тато йому казав — не йди, келеп дурний, обдурять

** сни такі: "випрошання жита" /... /

*** але світ невтоленний — знов машини торкотять /везуть мучеників нового світу/

**** а там їдна жінка вкинула грудочку землі за комір — щоб не приходила

С. 66

* балакали /я малим сховався під лавку/ такою мовою, що вони тільки знали

С. 67

/горою сторінки/ Юрко пасе товар за всіх людей — одпасає, смерть його посилає до онтого села /... / стрибає з нею у вогняну ріку

Марта каже "візьми моє життя, а цій дати жити — душа не витримує"; світ каже "а кому тра її життя /... /"; "аби муляло мені гочі"; "але я хочу вмерти, щоб не бачити її мук"; "перш вона помре, а ти мусиш передержати і цю муку"

Юрко тут, аби прилаштувати цю дитину; "то ти маєш таку працю — смертників перевозити"; смертники смертників жахаються

стріне Богинька Юрка на мотоциклі, той зустрічає д-ра Ґала; босі п'яти д-ра Ґала

смерть людини серед цеї руїни — Ярина в непам'ятті буття

Юрко і вмерлий афганець — "смішна правда" Юркових пригод

* як Лагута, копаючи яму, стрічав "німців"; хлопці, та я вас сорок років чекав

** у військовому всі ходили, пролетарі сільські, а Маруся по молоко в молочарню з бидончиком, ми заглядали під спідницю, Марусю, покажи, покажи; воював у Ковпака, кальсони й ті видавали

*** що є вище над політику, владу, як той кітель вдягне, медалі почіпляє, і босий; поворозки теліпаються; відгадайте загадку: що є вище

**** Баляля приблукає на хутір; дивиться, як вітер бахкає одірваною бляхою /вплив кінематографу — вона бачила якесь кіно/ ***** вони собі мирно розбалакують, наче не вороги С. 68

* й гадка: тато з Партизаном, я — з Льонькою, а сестра — з Марусею; такі всі немов попарені і чось укупі; і це таким плавом на місці усі

** спом'яне Плахотнюка, як той п р о д а в, а тоді навколішки падав — лихо у часі, Юрко — в понадчассі С. 69

* марення, що людина не набула знанням, читанням — воно їй приходить з усезнання

** на такому узвишенні всезнання, що про все знає, про що ніколи не знав, — так вигартовується розум, що пройшов через примусову службу фальшивим богам: святість знищеної душі

С. 72

* що од усього плаче — розказує історію всіх, ридання понадсвіт, душу; вона в тюрмі, як її замкнуто, моління

** Юрко, що спокутує і всього зазнав /в уяві/ *** біля церкви /... /

**** Марту вчеплять, дістануть: що — відьма; процес над відьмою; зриватимуть стелю /аби зруйнувати/

***** Богинька вертається знанова, її шлях в часі; Плахотнюк; хтіла фартуха пошитого забрати

С. 74

* хоче вмерти у цьому часі, на цій землі, в цій історії С.78

/горою сторінки/ * забере піджачика й фартушка; "як вона сюди потрапила"

** забрати фартуха в Борошевської; тінь Плахотнюка на подвір'ї; "в якому це часі вона живе"

*** "лоханки" кіля Прокопчуків; їздовий — мовби шапку забув; Кенда "танцює" з велосипедом

**** де чия смерть: горбатеньку зіб'є електричка; Богинька на горбі, знайдуть кості і банку з гасом

***** д-р Ґал /голі п'яти/; церква

****** Юрко впроти Богиньки

С. 79

* ду церкви йду

С. 80

* стане перед символічною могилою з дубовим хрестом; а ще надибує справжні могилки, місця, де лежать померлі

** а право здобути ступити на кладовище — ще; то спершу одбудь ці похорони — а що ж то за похорони, що ні музик, ні люду *** а задля похоронів тра мати мерлеця **** посадиш ти рожу, поставиш сторожу ***** чи то їдуть за нею, чи йдуть — нема кота-сторожа ****** то вже смерть сама поратунокїй несе С.81

* Богиньчині календарі # ** поминальний /... /

С. 82

* їм тра, щоб я не вмирала, тра мого напоуму — та й собі не тра розуму, страху

** чи ж я не кіля тої хати, де ключі мені винесуть, чи знов набиратись потаємного знаття і ховати у душу: Плахотнюк увіходить в подвір'я — а я фартушика хтіла забрати /... /

* * * чи то мені до Яринки, вона дешевше бере

**** чи то я під прапором штрафною бригадою /... / а щось таке попід тинами й тепер сидить пухле С.83

* якісь антихристи затушковують світ, прикидаються Христом, падають навколішки перед тою, кого зрадили; прийшов вибачатися зазраду

** це такі хитрощі, дрібненько, "під лінзу" писати, заховувати "текст" у наклеєний клаптик цупкого паперу, аби потім, вивільнивши ці макові мережки, побачити щось більше, що вже не вміщається у аркушо-зір

С.86

* після окупації п'яний набрід сунув, той хтів спати з жінкою, "сойдьот"

** Плахотнюк: котра жінка з німцями спала, наговорює на Катрю, але в цьому йому справжній суд од бабів; той з розпачу /... /

* * * йому щось каже, то він оживає, запалюється в надії, а мовчання — гірш муки нема; але своїх жінок монашками робив, безмовними

**** як це я йду від Барталівського містка, згадував, як рибу ловив, як німці їхали, аж показував собі руками

***** Богинька думала про нову мову — не "тин", не "хата"; Юрко звідомляє їй походження людської мови; ящури

****** бач:"...

Відгуки про книгу Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: