Коханка Віра - Басан Валентина
У величезній корпорації Златих, яка займала наскільки поверхів елітного офісного будинку, всі знали Сулеймана і боялися не тільки його слова, але і його погляду. Якщо він підходив до чийогось кабінету або викликав до себе, розуміли, що справи погані, що співробітник обдурив або вкрав важливі дані для продажу конкурентам в сфері IT. У фірмі всі знали, що за величезну зарплату, бонуси і офіційне працевлаштування потрібно лише дві якості: відданість і професіоналізм.
Олег був єдиною людиною, яка залишалася з Аріною наодинці без її заступника. Вони могли годинами розмовляти про технології, про майбутні виставки та програми. Поступово страх перед владною красунею став поступатися місцем іншим почуттям. Хлопець тепер щоранку заходив до неї з доповіддю, вони пили каву і не могли наговоритися.
Олег і Аріна стояли на паспортному контролі в Борисполі. Прямий рейс Київ — Нью-Йорк затримали на дві години через рясні снігопади, тому вони не поспішаючи вистояли чергу для стандартної процедури перевірки документів, отримали штампи в закордонні паспорти про те, що вони залишають країну, показали відкриті візи і неспішно увійшли в зону дьюті фрі.
Непомітно для себе вони взялися за руки і бродили від бутіка до бутіка в передчутті польоту. Закордонне робоче відрядження так вдало збіглося з Днем закоханих, що Аріна навіть не запитавши Олега, відкрила йому візу і внесла в число доповідачів з Києва. Хлопець був розбурханий, він перший раз летить закордон з дівчиною. Або не дівчиною? Начальницею? А номер? Спільний? Хотілося б спільний. Він відчував, що закохався в начальницю, як хлопчик, хоча ще жодного разу не цілувався з нею і не наважувався запросити на побачення.
Вони бризкали один одного пробниками духів, сміялися над іграшками М&Мѕ, накупили купу цукерок і влаштувалися в кафе поруч з потрібним виходом до літака.
— Ара, я зараз підійду.
— Ок. що тобі? Кава або пиво?
— Давай пиво і горішки, і бутерброд якийсь, якщо не буде, щось на твій вибір. Їсти хочеться.
— Без проблем.
Коли підійшла офіціантка, Аріна замовила собі капучіно і овочевий салат, а Олегу — пиво, м'ясний салат і пюре з яловичою котлетою.
Брянцев тим часом повернувся туди, де зупинився лише на секунду.
У бутіку Сваровські він пригледів Аріні подарунок, ланцюжок з кулоном. Він настільки захопився вибором, що опритомнів, коли продавець запропонувала допомогу. Вона показала кулони різних кольорів, але Олег вибрав червоне серце у вигляді великого каменю, по краях прикрашеного маленькими білими кристалами. Серце блищало, як ніби було живе, воно горіло і переливалося всіма відтінками червоного, соковитого і криваво-густого. Поки дівчина пакувала подарунок, Олег відчув металевий смак у роті, такий смак він відчував у дитинстві, коли випадав молочний зубок, а дірочка від зуба ще кровила. Обернувшись, Олег зустрівся очима з однією людиною, чий погляд завжди нагадував йому вовчий.
— Я салат майже з'їла, чого ти так довго? До речі, злітну смугу ще чистять, так що встигаємо пообідати і випити вина. Бачиш, на нашому гейті оголошення, що знову затримка на годину.
— Ара, гм, вибач, що питаю, А Сулейман летить з нами? Пробач, з тобою?
— Так. Він завжди літає зі мною. А що таке?
— Я просто не знав, побачив його тут і здивувався.
— Не переживай, це моя тінь і людина, якій я довіряю своє життя. Ти ж знаєш, він був другом і правою рукою мого батька, він врятував мене від розборок і вивіз в Америку. Батько любив його, як сина і довірив йому мене. А я люблю його, як брата і довіряю йому себе.
— Пробач. Ти не повинна виправдовуватися. Я просто запитав.
— Нічого. Ми ж тепер разом. Назавжди. Ти мені приготував подарунок. Не терпиться подивитися, вона пальчиком вказала на упаковку від впізнаваного бренду.
— Блін, сюрприз не вдався, — Олег засмучено протягнув пакет з коробочкою.
— Одягни те, що ти купив.
Олег застебнув ланцюжок і замилувався своєю супутницею. Червоне серце горіло на ідеальній шкірі у вирізі зони декольте. Аріна була ідеальна. Олег мовчав і насолоджувався нею, а вона нахилилася і поцілувала його в знак подяки.
Відрядження в Нью-Йорку тривало на цілий тиждень довше запланованих п'яти днів. Після виставки та конференції по новим технологіям, вже повноцінна пара вирішила злітати в Лос-Анджелес.
Аріна відчувала себе вдома, вона розслаблено відпочивала і гуляла по містах, які стали для неї рідними з самого дитинства на довгі роки. Вона показувала найзатишніші ресторанчики, водила в музеї, бронювала номери в самих незвичайних і відокремлених готелях з шикарними видами.
Олег втратив голову і від Америки і від Ари.
— Я хочу одружитися на тобі.
— Я знаю, Олег. Я вже вибрала дату. 28 травня — субота. Сподіваюся, ти не проти, буде багато людей, я вже забронювала ІнтерКонтиненталь. Я дуже хочу дітей, але щоб все було офіційно.
Хлопець кивав і погоджувався, він хотів Аріну, любив її і розумів, як йому пощастило, що така жінка буде його дружиною.
— Олег, я довго вивчала твоє минуле і твоїх родичів, я знаю про стан твого здоров'я і групу крові. Не бійся і не переживай, просто зрозумій, мені і моїй, пробач, нашій майбутній дитині необхідний здоровий батько з бездоганною репутацією і здоров'ям. Ти-ідеальна кандидатура. По-перше, я тебе люблю, а по-друге, у тебе дуже шанована і аристократична сім'я. Твої предки були знатного роду художників Серебрянцевих, які з століття в століття малювали ікони, портрети і пейзажі при самих знатних правителях нашої держави.
Твоя родичка, єдина вціліла в смутні часи революції, вона змінила прізвище вашого роду на Брянцеву і її дивом не розстріляли, залишивши служити кухаркою при Тимчасовому уряді.
Кмітлива тітка побачила в кабінеті гору художніх шедеврів і підказала неосвіченій верхівці, яка складалася з черні, п'яні і рвані, що ці полотна коштують великих грошей і закордоном у Франції, наприклад, є цінителі, готові купити награбоване за великі гроші.
Так з'явилася Агата Брянцева, перша у вашому роді, скупниця краденого і торгашка контрабандою. Вона відправляє надбання нації закордон, привозячи звідти подарунки для коханок комісарів у вигляді панчіх і духів. В один з вояжів вона залишилася у Франції, загубившись назавжди для червоної чуми. Агата дожила до вісімдесяти років, і закінчила своє життя десь біля Леона.
Говорили, що вона до самої смерті пила вино, курила цигарки і лаялася французькою, як справжній матрос. До речі, все своє майно, а саме, кілька виноградників, два будинки і вино марки "Femme révolution", яке виробляється виключно з її винограду, вона заповіла своїм двом дочкам, яких вона залишила на піклування своїх вірних друзів в глухому селі. Твої бабусі рано пішли працювати, вони боялися розстрілу або заслання в Сибір або Казахстан за контакти або родинні зв'язки з матір'ю злочинницею-втікачем, тому знищили всі документи, які змогли знайти. Отримавши нові документи, вони викреслили свою матір назавжди. Твій батько нічого не знає ні про свою знамениту бабку, ні про ваше аристократичне походження, ні про величезний спадок у Франції.
Олег, здавалося, не дихав. Він слухав Ару зачаровано і з великим інтересом. Він ще не вірив у неймовірну історію, думаючи, що це чергова казка або вигадана історія.
Але пізніше сам переконався, все, що говорить Аріна Златих — чиста правда.
Повернувшись до Києва, насамперед Олег запросив наречену познайомитися з матір'ю, батьком і бабусею. Кращого друга Толіка він теж покликав, щоб запросити на роль свідка нареченого.
Мати і бабуся все ще плакали від щастя, а батько, надівши окуляри, вивчав документи на дім у Франції, свідоцтва, документи, завірені нотаріусами і приналежність до стародавнього роду Серебрянцевих.
— За найкрасивішу дівчину в світі! — Анатолій підняв свій келих з шампанським.
— Гей, друже — це мій тост, — Олег дружелюбно грюкнув майбутнього шафера по плечу.
Аріна засміялася і кивком голови подякувала тостуючому.
Глава 11
Віра ривком відкрила двері після третьої трелі дзвінка. На порозі стояли двоє людей, яких вона хотіла бачити найменше на світі.
— Анатолію Івановичу, Аріна Петрівна, добрий вечір, чим можу допомогти?
— Віра, добрий вечір, ми можемо до тебе увійти? — Аріна посміхнулася так щиро і по-доброму, що дівчина рівно на секунду повірила в теплоту почуттів цієї жінки.
— Я, чесно кажучи, дуже втомилася, вибачте, але мені треба відпочити. Анатолію Івановичу, Ви ж знаєте, Ви самі рекомендували мені спокій і здоровий сон.
— Так, Вірочка, зрозуміло. Ми з Аріною Петрівною турбуємося про твоє здоров'я і вирішили відвідати тебе вдома.
— Дякую, все нормально. Можна я буду відпочивати?
Дівчина хотіла закрити двері, але її очі лише на секунду зустрілися з чорними бездонними озерами, здавалося, що у Аріни немає зіниць, білків очей, лише два темних провали. Вона миттєво відчула, що падає, глибоко вниз, в колодязь або прірву на краю світу, де сходяться у вічному рівному бою сили добра і зла для підтримки балансу Всесвіту. Дві внутрішні змії ожили і зашипіли одна на одну.
Віра відчинила двері ширше і запросила гостей в кухню. Забувши запропонувати гостям чай, каву і присісти, вона сама важко опустилася на стілець.
Непрохані гості залишилися стояти, Аріна підійшла до вікна і виглянула у двір, доктор підійшов до Віри і звичним жестом, почав вимірювати пульс, засікаючи час по секундній стрілці.
— Вірочка, у тебе невелика аритмія, не можна так нервувати і переживати, все буде добре. Тобі треба попити заспокійливе. Тобі виписати рецепт?
— В мене є валер'янка.
Анатолій Іванович засміявся.
— Ну це ж бабусина аптечка. Ти що, науково доведено, що вона не допомагає, а лише накопичується в організмі, ефект плацебо. Це те, що тобі внушають, а ти цьому віриш, хоча насправді все по-іншому. Ось тобі рецепт, хороші, сучасні ліки, виготовляються в Німеччині. Я сам іноді приймаю, коли необхідно заспокоїтися після стресу.
— А у мене стрес?
— Звичайно.
Аріна якось дивно подивилася на супутника і той схаменувся.
— Я радий, що з тобою все добре. І так, до тебе зараз приходила Лариса Білозерська. Що вона тобі казала?
Дівчина сіпнулася як від слабкого удару струмом. Віра так злякалася питання, що у неї застукали зуби.
— Ніхто до мене не приходив.
